Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.09.2018 року у справі №569/19149/17

Ухвала

Іменем України

30 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 569/19149/17

провадження № 61-42673ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В.І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня 2018 року у складі судді Куцоконя Ю. П. та постанову апеляційного суду Рівненської області від 18 липня 2018 року у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М., у справі за заявою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради про забезпечення позову у справі за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради до ОСОБА_5, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Фесюк Тетяни Василівни про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав, зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради звернулося до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Фесюк Т. В. про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав, зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.

З метою забезпечення позову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради подало до суду заяву, в якій просило: забезпечити позов шляхом накладення арешту на адміністративно-торгове приміщення загальною площею 28,3 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві приватної власності ОСОБА_4; заборонити суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно (державним реєстраторам прав на нерухоме майно, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, державним та приватним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного адміністративно-торгового приміщення, окрім внесення записів (змін до записів) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про накладення арешту та скасування рішення приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Фесюк Т. В. від 04 грудня 2017 року індексний № 38490813; заборонити ОСОБА_4 чи будь-яким іншим фізичним або юридичним особам виконувати будівельні роботи спірного нерухомого майна, окрім будівельних робіт, пов'язаних із приведенням зовнішньої конфігурації цього приміщення відповідно до геометричних розмірів, що відображені в технічному паспорті інвентарний № 769, виготовленому фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 станом на 13 вересня 2017 року.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня 2018 року заяву Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на адміністративно-торгове приміщення загальною площею 28,3 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві приватної власності ОСОБА_4 Заборонено суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно (державним реєстраторам прав на нерухоме майно, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, державним та приватним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо адміністративно-торгового приміщення загальною площею 28,3 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві приватної власності ОСОБА_4, окрім внесення записів (змін до записів) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про накладення арешту та скасування рішення приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Фесюк Т. В. від 04 грудня 2017 року індексний № 38490813. Заборонено ОСОБА_4 чи будь-яким іншим фізичним або юридичним особам виконувати будівельні роботи щодо адміністративно-торгового приміщення загальною площею 28,3 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, окрім будівельних робіт, пов'язаних із приведення зовнішньої конфігурації цього приміщення відповідно до геометричних розмірів, що відображені в технічному паспорті інвентарний № 769, виготовленому фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 станом на 13 вересня 2017 року.

Ухвала суду мотивована тим, що забезпечення позову є обґрунтованим та існують підстави для застосування заходів забезпечення позову, невжиття яких може призвести до неможливості чи утруднення виконання рішення у цій справі.

Постановою апеляційного суду Рівненської області від 18 липня 2018 року ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня 2018 року скасовано в частині накладення арешту на адміністративно-торгове приміщення загальною площею 28,3 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві приватної власності ОСОБА_4 У решті ухвалу суду (в частині накладених заборон щодо реєстраційних дій та будівельних робіт) залишено без змін.

Постанова апеляційного суду у частині залишення без змін ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову обґрунтована наявністю передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову у виді заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій та заборони власнику або іншим фізичним та юридичним особам виконувати будівельні роботи, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції у частині накладення арешту на адміністративно-торгове приміщення, апеляційний суд виходив із того, що накладення арешту на спірне майно є неспівмірним поряд із застосованими іншими заходами забезпечення позову, оскільки унеможливлює використання власником належного їй майна, зокрема і за його цільовим призначенням.

17 серпня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 18 липня 2018 року. ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради у задоволенні заяви про забезпечення позову. При цьому посилається на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що всупереч частині 3 статті 150 ЦПК України вжиті судом заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позовними вимогами Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради, а наявність загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову недоведена. Вжиті судом заходи порушують та обмежують право власності ОСОБА_4, позбавляють її можливості користування адміністративно-торговим приміщенням чи передачі в тимчасове користування іншим особам та завдають збитків.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

У частині 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Встановивши, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм права (статті 149 ЦПК України) є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 18 липня 2018 року у справі за заявою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради про забезпечення позову у справі за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради до ОСОБА_5, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Фесюк Тетяни Василівни про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав, зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В. І. Журавель