Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.03.2019 року у справі №236/553/18

УХВАЛА

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 236/553/18

провадження № 61-4750св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 26 жовтня 2018 року у складі судді Бікезіної О. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 31 січня 2019 року у складі колегії суддів: Санікової О. С., Агеєва О. В., Будулуци М. С.,

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця"), в якому з урахуванням уточнень просив:

- стягнути на свою користь суму недоплаченого відшкодування шкоди у вигляді втраченого заробітку у зв'язку з каліцтвом, завданим джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відбулось збільшення розміру мінімальної заробітної плати, за період з 01 січня 2012 року до 31 грудня 2017 року у розмірі 56 695,62 грн;

- зобов'язати ПАТ "Українська залізниця" здійснювати щомісяця нарахування та виплату відшкодування шкоди у вигляді втраченого заробітку, починаючи з 01 січня 2018 року, виходячи з розрахунку середньомісячної заробітної плати монтера колії другого розряду, який перебуває у у трудових відносинах з ПАТ "Українська залізниця".

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 05 серпня 1976 року з вини Колійної машинної станції №10 Донецької залізниці (в подальшому реорганізовано та має назву - структурний підрозділ "Лиманська колійна машинна станція" Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця") з ним стався нещасний випадок, внаслідок чого він отримав важку травму. В результаті цієї травми втратив праву руку і 17 листопада 1976 року був визнаний особою з інвалідністю ІІ групи.

Рішенням народного суду Краснолиманського району Донецької області від 28 листопада 1977 року стягнуто з Колійної машинної станції № 10 Донецької залізниці завдану йому шкоду в сумі 430 руб. 03 коп., починаючи з 17 листопада 1976 року до 01 грудня 1977 року, та по 34 руб. 61 коп. щомісяця, починаючи з 01 грудня 1977 року до зміни інвалідності.

16 грудня 1977 року він визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи та йому була призначена пенсія у розмірі 26 руб. 93 коп. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи у нього залишилося 30 % працездатності.

Рішенням народного суду Краснолиманського району Донецької області від 03 лютого 1978 року стягнуто з Колійної машинної станції № 10 Донецької залізниці завдану йому шкоду в сумі 97 руб. 15 коп., починаючи з 01 грудня 1977 року до 01 лютого 1978 року, та по 65 руб. 88 коп. щомісяця, починаючи з 01 лютого 1978 року до зміни відсотка втрати працездатності.

Розмір відшкодування збитків по каліцтву складав 1 534,24 грн кожного місяця, починаючи з січня 2012 року до грудня 2017 року.

Посилаючись на збільшення розміру заробітної плати та прожиткового мінімуму та у зв'язку з відмовою відповідача збільшити розмір належних йому виплат в якості відшкодування завданої шкоди, ОСОБА_1 просив задовольнити його позов, стягнувши зазначені кошти з ПАТ "Укрзалізниця", яке є правонаступником усіх прав та обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 26 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 54 485,13 грн втраченого заробітку за період із березня 2015 року до 31 грудня 2017 року.

Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 2 983,19 грн втраченого заробітку щомісячно, починаючи з 01 січня 2018 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Донецького апеляційного суду від 31 січня 2019 року рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 26 жовтня 2018 року залишено без змін.

Не погодившись із таким вирішенням спору, ПАТ "Українська залізниця" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Українська залізниця" про стягнення суми недоплаченого відшкодування шкоди у вигляді втраченого заробітку у зв'язку з каліцтвом, завданим джерелом підвищеної небезпеки, зобов'язання здійснювати нарахування та виплату відшкодування шкоди у вигляді втраченого заробітку.

Витребувано з Краснолиманського міського суду Донецької області справу № 236/553/18.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року справу № 236/553/18 призначено судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.

Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року зупинено касаційне провадження у справі у справі № 236/553/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/5953/17.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2020 року касаційне провадження у справі № 236/553/18 поновлено.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом касаційного оскарження є судове рішення, ухвалене у справі про стягнення недоплаченого відшкодування шкоди у вигляді втраченого заробітку у зв'язку з каліцтвом, завданим джерелом підвищеної небезпеки.

З урахуванням частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову у даній справі становить 163 394,84 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн * 100 = 192
100,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки Верховним Судом відкрито касаційне провадження за касаційною скаргоюПАТ "Українська залізниця" на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, касаційне провадження необхідно закрити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 26 жовтня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 31 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми недоплаченого відшкодування шкоди у вигляді втраченого заробітку у зв'язку з каліцтвом, завданим джерелом підвищеної небезпеки, зобов'язання здійснювати нарахування та виплату відшкодування шкоди у вигляді втраченого заробітку закрити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М.

М. Русинчук