Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.04.2020 року у справі №303/6079/17

Ухвала

28 травня 2020 року

м. Київ

справа № 303/6079/17

провадження № 61-4747ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу

представника ОСОБА_1 - адвоката Кампова Вячеслава Федоровича на постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 (правонаступником якої є ОСОБА_3) до Івановецької сільської ради, ОСОБА_1, треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області та ОСОБА_4, про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2017 року ОСОБА_2 пред'явила позов до Івановецької сільської ради, ОСОБА_1, треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області та ОСОБА_4, про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради.

В лютому 2018 року подала заяву про збільшення позовних вимог.

У позові ОСОБА_2 з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила:

1) визнати недійсним та скасувати рішення 35 сесії 5 скликання Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 19 травня 2010 року "Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1, яка проживає за адресою АДРЕСА_1, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку у АДРЕСА_1;

2) визнати недійсним та скасувати рішення 35 сесії 5 скликання Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 19 травня 2010 року "Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1, яка проживає за адресою АДРЕСА_1, площею 0,2876 га для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивувала тим, що згідно рішень Івановецької сільської ради Мукачівського району (35 сесії 5 скликання) від 19 травня 2010 року "Про передачу у власність земельної ділянки" ОСОБА_1 було передано у власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку у АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,2876 га для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_1 (надалі - земельні ділянки).

При прийнятті оспорюваних рішень органом місцевого самоврядування допущено ряд суттєвих процедурних порушень, які призвели до неправомірного виділення у приватну власність відповідачки ОСОБА_1 цих земельних ділянок. Внаслідок таких дій Івановецької сільської ради порушено права позивача та третьої особи ОСОБА_4, які є фактичними власниками суміжних земельних ділянок.

Позивач зазначила, що Івановецька сільська рада Мукачівського району, вийшовши за межі своїх повноважень, повторно передала у власність відповідача ОСОБА_1 земельні ділянки, які на підставі попередніх рішень вказаного органу місцевого самоврядування у 2009 році вже були виділені та передані у власність позивачці ОСОБА_2.

У підтвердження своїх доводів відносно підставності позовних вимог, позивачем та її представниками у процесі судового розгляду справи було надано ряд документів (листи, відповіді, акти, протоколи допиту свідків тощо), які за їх твердженням констатують істотні конфігуративні порушення при виділенні у власність відповідачці ОСОБА_1 земельних ділянок, оскільки збільшився загальний розмір земельної ділянки ОСОБА_1 з 0,4846 га до 0,5376 га, а розмір земельної ділянки позивача зменшився на різницю між вказаними цифровими величинами.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 26 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 30 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 (правонаступником якої є ОСОБА_3) задоволено.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 26 лютого 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення по суті справи.

Позов ОСОБА_2, правонаступником якої є ОСОБА_3 задоволено. Рішення 35 сесії 5 скликання Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 19 травня 2010 року "Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1, яка проживає за адресою АДРЕСА_1, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельної ділянки площею 0,2876 га для ведення особистого селянського господарства" визнано недійсним.

Задовольняючи позов суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надання земельних ділянок у власність відповідачці ОСОБА_1 здійснено з грубим порушенням земельного законодавства, а саме без розроблення проектів землеустрою, з порушенням ряду процедурних питань (без проекту водовідведення, без технічної документації, без погодження з суміжними землекористувачами). Крім того, земельні ділянки виділено незважаючи на існування попереднього рішення Івановецької сільської ради від 11 листопада 2009 року. Внаслідок цього за дворогосподарством відповідачки ОСОБА_1 рахується земельна ділянка в більшому розмірі, ніж була до прийняття 19 травня 2010 року оспорюваних рішень Івановецькою сільською радою. Водночас, в позивача, навпаки, за його дворогосподарством рахується земельна ділянка в меншому розмірі.

У задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності, суд апеляційної інстанції відмовив, враховуючи положення частин 2 , 3 статті 264 ЦК України.

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кампова В. Ф. на постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 січня 2020 року.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення її недоліків.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 31 березня 2020 року заявник надіслав засобами поштового зв'язку матеріали на усунення недоліків.

Вказані в ухвалі недоліки у встановлений судом строк усунено.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною 8 статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

Заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в позові, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на застосуванні судом апеляційної інстанції положення статті 264 ЦК України, без врахування правових висновків викладених у постановах Верховного Суду: від 24 квітня 2019 року по справі №523/10225/15-ц, від 05 лютого 2020 року по справі №372/1584/16-ц, від 24 травня 2017 року №544/525/15-ц, від 18 грудня 2018 року по справі №911/544/16 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України), а також на порушення норм процесуального права, оскільки судом допущено до участі у розгляді справи, як представника позивача ОСОБА_3 (правонаступника ОСОБА_2) - ОСОБА_5 за відсутністю документів, що підтверджують його повноваження передбачених статтею 62 ЦПК України.

Касаційна скарга подана у передбачений статтею 390 ЦПК України строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.

На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 - адвоката Кампова Вячеслава Федоровича на підставі пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, оскільки у касаційній скарзі містяться доводи про те, що судом апеляційної інстанції застосовані норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду і таке застосування, на думку особи, що подала касаційну скаргу, призвели до порушення норм матеріального та процесуального права шляхом неправильного їх застосування судом.

З урахуванням наведеного касаційне провадження у цій справі необхідно відкрити.

Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 (правонаступником якої є ОСОБА_3) до Івановецької сільської ради, ОСОБА_1, треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області та ОСОБА_4, про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради.

Витребувати з Мукачівського міськрайонного суду цивільну справу № 303/6079/17.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко