Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.09.2019 року у справі №520/6190/18

Ухвала

05 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 520/6190/18

провадження № 61-15976 ск 19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на постанову Одеського апеляційного суду від 15 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національного поліції в Одеській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового розслідування,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національного поліції в Одеській області (далі - ГУ НП в Одеській області), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - ГУ ДКСУ в Одеській області), про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн, завданої бездіяльністю органів досудового розслідування.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси у складі судді Пучкової І. М. від 11 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з держави Україна на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відкритого в Казначействі спеціального рахунку.

Постановою Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Таварткіладзе О.

М., Погорєлової С. О., Заїкіна А. П. від 15 липня 2019 року апеляційну скаргу представника ГУ ДКСУ в Одеській області - Чумакової Я. В. задоволено частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ГУ НП в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн.

У серпні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ НП в Одеській області на постанову Одеського апеляційного суду від 15 липня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Зі змісту положень пункту 3 частини 3 статті 175, пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.

Ціна позову у даній справі у загальному розмірі становить 5 000,00 грн, яка станом на 1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн*100 = 192 100 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки ГУ НП в Одеській області подалокасаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом

1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на постанову Одеського апеляційного суду від 15 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національного поліції в Одеській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового розслідування, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Д. Д. Луспеник