Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.07.2020 року у справі №521/14178/19

УХВАЛА

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 521/14178/19

провадження № 61-8988ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В.

В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м.

Одеси від 07 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1, на дії державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із скаргою на дії державного виконавця та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до уточненої скарги від 20 вересня 2019 року просив визнати дії державного виконавця незаконними щодо виконання виконавчого провадження та відкласти виконавче провадження за виконавчим листом у справі №521/7941/15-ц, до вирішення справи у Малиновському районному суді Одеської області після вирішення справи у Верховному Cуді.

11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням та вказав, що необхідно скасувати постанову державного виконавця у справі №521/7941/15-ц, зобов'язати виконавця зупинити стягнення за виконавчим листом у справі №521/7941/15-ц, повернути стягнені кошти ОСОБА_1 на його поштову адресу.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1, його вимог про визнання дій державного виконавця незаконними щодо виконання виконавчого провадження та про відкладення виконавчого провадження за виконавчим листом у справі № 521/7941/15-ц до вирішення справи у Малиновському районному суді Одеської області після вирішення справи у Верховному Суді, скасування постанови державного виконавця у справі № 521/7941/15-ц, зобов'язання виконавця зупинити стягнення за виконавчим листом у справі № 521/7941/15-ц, повернення стягнених коштів ОСОБА_1 на його поштову адресу, відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення та дії державного виконавця були вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право скаржника не було порушено, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.

У червні 2020 року ОСОБА_1 поштовим зв'язком направив до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року.

ОСОБА_1 зазначив, що не згоден із оскаржуваними рішеннями, вважає, що суд ухвалив рішення, не дослідивши зібрані у справі докази, не встановив обставини, що мають суттєве значення у справі, не застосував закон, який підлягав застосуванню, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Розділ VII "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ЦПК України передбачає можливість звернення до суду сторін виконавчого провадження із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статтею 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини 2 статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно з частиною 3 статті 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суди дослідили надані ОСОБА_1 докази, а саме: копію постанови про відкриття виконавчого провадження у справі №521/7941/15-ц, копію супровідного листа від 04 липня 2018 року про отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, копію рішення суду першої інстанції у справі №521/7941/15-ц, копію ухвали суду касаційної інстанції по справі № 521/7941/15-ц, згідно з якою у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 відмовлено.

Суди зазначили, що заявник звертався з клопотанням до Верховного Суду про зупинення виконання рішення у справі № 521/7941/15-ц і ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2018 року йому відмовлено у зупиненні виконання судового рішення у цивільній справі № 521/7941/15-ц.

Як вбачається з постанови суду апеляційної інстанції, доводи заявника є аналогічними доводам касаційної скарги, які були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки під час їх дослідження судом встановлено додержання норм матеріального і процесуального права.

Крім того, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що чинне законодавство не містить такого поняття як "відстрочення виконавчого провадження", а норми цивільного процесуального закону, на які посилається ОСОБА_1, не застосовуються до цієї справи.

Верховний Суд виходить з вимог скарги на дії державного виконавця, доводів касаційної скарги, які не спростовують висновків судів про відмову у її задоволенні.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів та не впливають на законність і обґрунтованість судового рішення, а є лише незгодою заявника з його змістом.

Керуючись статтями 389 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко