Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.04.2020 року у справі №349/1497/19

Ухвала

02 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 349/1497/19

провадження № 61-4773ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р.

А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 23 липня 2019 року ОСОБА_2, будучи з ним у неприязних стосунках, у змові з іншими жителями села Гоноратівка Рогатинського району Івано-Франківської області склав колективне звернення, адресоване виконавчому комітету Верхньолипицької сільської ради та голові Верхньолипицької сільської ради

Галушці В. З., в якому в дванадцяти пунктах поширив щодо нього недостовірну інформацію, зокрема, про вчинення ним розбійного нападу, провокацію конфліктів, поширення неправдивої інформації про односельчан, нецензурну лайку тощо, а також вказав, що його слід "ізолювати від суспільства", чим принизив його честь, гідність, ділову репутацію та завдав йому моральну шкоду.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати інформацію, викладену в колективному зверненні від 23 липня 2019 року, недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію; визнати відомості про те, що він "вчинив розбійний напад на старшу людину на вулиці. Якби не допомога свідків нападу, то забив би до смерті" наклепом; зобов'язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію про нього шляхом подання письмового звернення до виконавчого комітету Верхньолипицької сільської ради та голови Верхньолипицької сільської ради Галушці В. З. ; стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10
000 грн.

Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, постановив, що відомості викладенні в колективному зверненні від 23 липня 2019 року, є оціночними судженнями, тобто оцінкою дій ОСОБА_1 його односельчанами, в тому числі ОСОБА_2, а подання колективного звернення до органу місцевого самоврядування викликано їхнім наміром захистити свої права. В тому числі оціночними судженнями є вислів про вчинення ОСОБА_1 розбійного нападу на вулиці - таким було сприйняття підписантів конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_4. Тому відсутні підстави для визнання відомостей, викладених у зверненні, недостовірними і вони не підлягають спростуванню, а також за відсутності в діях відповідача протиправної поведінки, відсутні підстави для стягнення з нього моральної шкоди.

10 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

За правилом пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач визначив її у грошовому вимірі.

Зі змісту положень пункту 3 частини 3 статті 175, пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України випливає, що ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року - 2
102 грн.

Ціна позову у цій справі становить 10 000 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102*100=210 200).

За правилом пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову та складність зазначеної справи, а також враховано, що касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Ураховуючи вищевикладене і те, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються у тому числі і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, узгоджуються із положеннями Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключають з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягнення таких цілей.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувані заявником рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2019 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року ухвалені у малозначній справі, вони не підлягають касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Разом з тим, не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець