Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.03.2021 року у справі №219/13934/18

Ухвала

05 березня 2021 року

м. Київ

справа № 219/13934/18

провадження № 61-3099ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Бахмутський міськрайонний відділ державної виконавчої служби м. Бахмут Донецької області, про звільнення від заборгованості зі сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Бахмутський міськрайонний відділ державної виконавчої служби м. Бахмут Донецької області, про звільнення від заборгованості зі сплати аліментів.

Позов обґрунтовано тим, що Артемівським міськрайонним судом Донецької області у 2009 році було постановлено рішення про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менш 30 % прожиткового мінімуму на одну дитину на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Він добровільно надавав кошти відповідачу на утримання дитини.

Після того, як відповідач поїхала на заробітки в інше місто, починаючи з 2011 року, неповнолітня дитина проживала з бабусею, матір'ю відповідача - ОСОБА_3, якій позивач передавав грошові кошти на утримання дитини, про що маються відповідні розписки. Просив звільнити його від сплати заборгованості по аліментам нарахованим на підставі виконавчого листа виданого Артемівським міськрайонним судом Донецької області по справі № 2-2578-2009 за період з 10 червня 2011 року по 01 січня 2015 року.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Звільнено ОСОБА_1 від заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 57675435, з примусового виконання рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 березня 2009 року (справа № 2-2578-2009), в сумі 6 400,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, задоволено. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 жовтня 2020 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Бахмутський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про звільнення від заборгованості зі сплати аліментів, відмовлено.

У лютому 2021 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у вищевказаній справі, в якій просить, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2021 року - 2 270,00 грн.

Предметом позову у цій справі є звільнення від заборгованості від сплати аліментів, з ціною позову у розмірі 6 400,00 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (227 000,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Бахмутський міськрайонний відділ державної виконавчої служби м. Бахмут Донецької області, про звільнення від заборгованості зі сплати аліментів, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик