Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.07.2020 року у справі №532/187/19

Ухвала

07 липня 2020 року

м. Київ

справа № 532/187/19

провадження № 61-9131 ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу прокуратури Полтавської області на постанову Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кобеляцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Головного управління Національної поліції у Полтавській області, Державної казначейської служби України, третя особа - прокуратура Полтавської області, про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кобеляцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Головного управління Національної поліції у Полтавській області, Державної казначейської служби України, третя особа - прокуратура Полтавської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок тривалої бездіяльності органів досудового розслідування щодо належного виконання своїх обов'язків, яку він оцінив у 296 283,00 грн.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2020 року рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю слідчих поліції.

У червні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга прокуратури Полтавської області, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яке не підлягає касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Зі змісту положень пункту 3 частини 3 статті 175, пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.

Ціна позову у цій справі становить 296 283,00 грн, яка станом на 1 січня 2020 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102*250=525 500), тому відповідно до вимог ЦПК України постанова Полтавського апеляційного суд від 20 травня 2020 року не підлягає касаційному оскарженню. При цьому, заявником оскаржується судове рішення, яким стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України моральну шкоду у розмірі 1 000,00 грн.

Встановлені підпунктами "а-г" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України підстави для касаційного оскарження судових рішень лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, стабілізувати цивільні правовідносини.

Посилання заявника на те, що справа має для прокуратури виняткове значення та становить значний суспільний інтерес, зводяться до незгоди особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваним судовим рішенням та не свідчать про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.

Оцінюючи вказані доводи заявника, з урахуванням ціни позову, характеру правовідносин, встановлених судом апеляційної інстанції обставин тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб органів досудового слідства, Верховний Суд не знаходить ознак винятковості цієї справи для особи, яка подала касаційну скаргу, а також підстав для віднесення цієї справи до категорії тих, що становлять суспільний інтерес.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судового рішення у цій справі у касаційному порядку.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки прокуратура Полтавської області подала касаційну скаргу на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокуратури Полтавської області на постанову Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кобеляцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Головного управління Національної поліції у Полтавській області, Державної казначейської служби України, третя особа - прокуратура Полтавської області, про відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара