Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.10.2019 року у справі №370/2777/17

Ухвала

03 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 320/2777/17

провадження № 61-17529ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Русинчука М. М. розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Одеський коньячний завод", подану його представником Пономарьовою Вітою Миколаївною, на рішення Макарівського районного суду Київської області від 20 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 серпня 2019 рокув справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Одеський коньячний завод" до ОСОБА_2, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", ГСХ Трейдмаркс Лімітед про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування спричиненої моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року позивач Приватне акціонерне товариство "Одеський коньячний завод" (далі - ПАТ "Одеський коньячний завод") звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", ГСХ Трейдмаркс Лімітед, в якому просив визнати недостовірною та такою, що порочить його ділову репутацію, негативну інформацію, поширену ОСОБА_2 в інтерв'ю для телевізійної передачі "ІНФОРМАЦІЯ_1". Зобов'язати відповідача протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішення суду по справі спростувати вищевказану інформацію та заборонити продовжувати її розповсюджувати, стягнути з відповідача на його користь 300 000,00 грн в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області області від 20 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року рішення Макарівського районного суду міста Київської області від 20 вересня 2018 рокузалишено без змін.

У вересні 2019 року позивач ПАТ "Одеський коньячний завод" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанціїв частині залишення рішення першої інстанції без змін, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частини 2 статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Зважаючи на те, що копію постанови суду апеляційної інстанції особа, яка подала касаційну скаргу, отримала 29 серпня 2019 року та подала скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення, строк на касаційне оскарження необхідно поновити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 4 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що спрощене позовне провадження застосовується для розгляду малозначних справ, крім справ передбачених частиною 4 статті 274 ЦПК України.

З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України, суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії розгляду.

Зазначена справа, спір у якій має немайновий характер і стосується захисту ділової репутації, є справою незначної складності, а тому визнається Верховним Судом малозначною.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages
Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gonnez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v.

CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Клопотання Приватного акціонерного товариства "Одеський коньячний завод" про поновлення строку на касаційне оскарження на рішення Макарівського районного суду Київської області від 20 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року задовольнити.

Поновити Приватному акціонерному товариству "Одеський коньячний завод" строк на касаційне оскарження на рішення Макарівського районного суду Київської області від 20 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Одеський коньячний завод", на рішення Макарівського районного суду Київської області від 20 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Одеський коньячний завод", до ОСОБА_2, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", ГСХ Трейдмаркс Лімітед про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Русинчук