Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.08.2019 року у справі №148/543/19

Ухвала

Іменем України

29 липня 2019 року

м. Київ

справа № 148/543/19

провадження № 61-13418ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В.

А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 квітня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 червня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Хлопотіна Олександра Володимировича щодо зміни розміру аліментів, зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів,

встановив:

У березні 2019 році ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця та просив визнати неправомірними дії державного виконавця Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Хлопотіна О. В. щодо зміни з вересня 2018 року розміру визначених судом у твердій грошовій сумі аліментів з 500,00 грн щомісячно на кожну дитину на 972,00 грн щомісячно на кожну дитину та зобов'язати державного виконавця Хлопотіна О. В. здійснити перерахунок заборгованості по сплаті аліментів у виконавчому провадженні ВП № 35324206 починаючи з вересня 2018 року, застосовуючи розмір визначених судом аліментів у сумі 500,00 грн щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття.

В обґрунтування скарги зазначав, що рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 05 листопада 2012 року з нього стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі по 500,00 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з 10 серпня 2012 року і до досягнення дітьми повноліття.

При ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження ВП № 35324206 йому стало відомо, що державний виконавець самостійно, на власний розсуд, починаючи з вересня 2018 року змінив розмір аліментів, які суд визначив у твердій грошовій сумі, та самостійно встановив їх у розмірі 972,00 грн на кожну дитину щомісячно.

Вважає дії державного виконавця щодо самостійної зміни розміру аліментів протиправними, оскільки статтею 192 СК України передбачено можливість зміни розміру аліментів виключно за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 12 червня 2019 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що суб'єкт оскарження починаючи з вересня 2018 року законно стягував з ОСОБА_1 аліменти у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку у розмірі 972,00 грн на кожну дитину, оскільки підставою для зміни розміру аліментів в судовому порядку згідно статті 192 СК України є зміна матеріального або сімейного стану, погіршення чи поліпшення стану здоров'я боржника чи стягувача, інші випадки, передбачені чинним законодавством.

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 квітня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 червня 2019 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що визначення розміру аліментів та його подальша зміна можливі виключно за рішенням суду, а положення частини 2 статті 182 СК України у новій редакції повинні враховуватися судом при визначенні розміру аліментів та не наділяють державного виконавця повноваженнями самостійно змінювати розмір аліментів, які стягуються на утримання дитини на підставі судового рішення.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Судами встановлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції перебуває виконавче провадження ВП № 35324206 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання двох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 500,00 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з 10 серпня 2012 року і до досягнення дітьми повноліття.

Починаючи з вересня 2018 року державний виконавець почав стягувати з ОСОБА_1 аліменти у розмірі 972,00 грн на кожну дитину.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

08 липня 2017 року набрав чинності Закон України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо покращення захисту права дитини на належне утримання", яким частину 2 статті 182 СК України викладено а такій редакції: "Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку".

Відповідно до Закону України № 2475-VIII від 03 липня 2018 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилання захисту права дитини на належне утримання", який набрав чинності 28 серпня 2018 року, частину 1 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" доповнено абзацом другим, відповідно до якого виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України.

Отже, починаючи з 28 серпня 2018 року виконавець повинен стягувати з боржника аліменти на утримання дитини у розмірі, не меншому, ніж мінімальний гарантований розмір, передбачений СК України.

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зазначив про те, що законодавством, а саме частиною 1 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Суд першої інстанції встановивши, що державний виконавець, при зміні розміру аліментів, які підлягають стягненню із заявника, діяв відповідно до вимог положень статті 182 СК України та статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення вбачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 і 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ухвалив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 квітня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 червня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Хлопотіна Олександра Володимировича щодо зміни розміру аліментів, зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук