Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.04.2020 року у справі №643/21183/19

Ухвала

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 643/21183/19

провадження № 61-5249 ск 20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м.

Харкова від 23 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року в справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій-Інвест", ОСОБА_2, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Літвінова Яна Миколаївна, про встановлення факту відсутності заборони відчуження та іпотеки на об'єкт нерухомого майна,

Встановив:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Московського районного суду м. Харкова із заявою про встановлення факту відсутності заборон відчуження та іпотеки на об'єкт нерухомого майна - належну йому на праві власності квартиру.

Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 23 грудня 2019 року у відкритті провадження по справі за заявою ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 23 грудня 2019 року.

Постановою Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 23 грудня 2019 року залишено без змін.

17 березня 2020 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасуватиухвалу Московського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року, і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, зокрема, що дана заяв не стосується спору про право, оскільки заявник не оскаржує правомірність накладення заборони відчуження на належну йому квартиру

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 20 березня 2020 року, для розгляду справи визначено колегію суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданову В. С., Кузнєцова В. О.

Дослідивши касаційну скаргу ОСОБА_1, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження ухвал судів першої та апеляційної інстанцій, визначених в пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті ЦПК є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Постановляючи ухвалу від 23 грудня 2019 року про відмову у відкритті провадження у даній справі, Московський районний суд м. Харкова, з висновками якого погодився Харківський апеляційний суд у постанові від 19 лютого 2020 року, виходив із того, що заявлені вимоги стосуються реалізації права власності заявника на відповідне нерухоме майно (квартиру, яка належить заявнику), що свідчить про наявність спору про право, а тому дана справа не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.

Верховний Суд погоджується із відповідними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони відповідають нормам чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, а також фактичним обставинам справи, встановленими судами на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих доказів.

Відповідно до частини першої та другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник немає іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно частини 4 статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до суду із даною заявою, з метою встановлення факту відсутності заборони відчуження та іпотеки на належну йому квартиру, у зв'язку із необхідністю її продажу.

Тобто, предметом розгляду даної справи є з'ясування питання наявності чи відсутності підстав для перебування відповідної квартири, власником якої є заявник, під забороною відчуження (в іпотеці) та встановлення необґрунтованості наявності у відповідному реєстрі відомостей щодо даної квартири заборони на її відчуження.

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як зазначено в частині 1 статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, із змісту заявлених вимог ОСОБА_1 вбачається необхідність встановлення судом обставин правомірності або неправомірності обмеження прав заявника як власника даного нерухомого майна, не реалізацію ним даного права власності, зокрема, розпорядження його майном, а тому це свідчить про наявність спору про право у правовідносинах заявника та певних заінтересованих осіб, за заявою яких відповідне майно (як вказує заявник) потрапило під заборону відчуження.

У зв'язку із вищезазначеним, Верховний Суд вважає, що відсутні правові та фактичні підстави для скасування ухвали Московського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року.

Колегія суддів критично оцінює доводи касаційної скарги, що заявник не оскаржує правомірність накладення заборони відчуження на відповідну квартиру, оскільки в даному випадку заявлені ним вимоги стосується забезпечення реалізації його права власності на дане майно, що вказує на необхідність встановлення судом правомірності або неправомірності наявності заборони відчуження щодо цього майна, яке має наслідком наявності спору про право власності заявника, а саме, спору про право розпоряджатися відповідним майном.

Разом із цим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, якщо заявник вважає відповідні свої права порушеними, він не позбавлений прав на звернення до суду із позовом, в порядку, визначеному процесуальним законодавством України.

Зазначені ОСОБА_1 у касаційній скарзі інші аргументи Верховний Суд також вважає необґрунтованими та виключно його суб'єктивними судженнями, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

У відповідності до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись частинами 4 -6 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року в справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій-Інвест", ОСОБА_2, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Літвінова Яна Миколаївна, про встановлення факту відсутності заборони відчуження та іпотеки на об'єкт нерухомого майна.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов