Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.09.2018 року у справі №569/7124/17

Ухвала

04 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 569/7124/17

провадження № 61-40755 ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 21 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, який ухвалою Рівненського міського суду від 05 березня 2018 року залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України.

ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, яка прийнята судом до розгляду.

У позовній заяві ОСОБА_1 просить змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 вересня 2016 року у розмірі 700 грн щомісячно, та стягувати на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 грн щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Рівненської області від 21 червня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Збільшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 вересня 2016 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі по 950,00 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення донькою повноліття. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, враховуючи наступне.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач визначається сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік.

Предметом позову у цій справі є збільшення розміру аліментів, тобто ціна позову становить 36 000,00 грн (3 000,00 грн * 12), яка станом на 1 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не вказують на те, що оскаржувані судові рішення підпадають принаймні під один із випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 21 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслатизаявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь