Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.09.2018 року у справі №462/4230/17

Ухвала

03 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 462/4230/17

провадження № 61-39710 ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 01 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про стягнення недорахованої заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (далі - ЛМКП "Львівтеплоенерго") про стягнення недорахованої заробітної плати у розмірі 118 431 грн 33 коп.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 29 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівської області від 01 червня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто із ЛМКП "Львівтеплоенерго" на користь ОСОБА_1 суму недорахованої заробітної плати у розмірі 118 431 грн 33 коп.

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ЛМКП "Львівтеплоенерго", в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, підприємство просить оскаржувані судові рішення скасувати із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, враховуючи наступне.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 118 431 грн 33 коп., яка станом

на 1 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Разом з тим, у касаційній скарзі заявник посилається на те, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки в судових рішеннях убачається неоднозначність судової практики, а також справа має для підприємства виняткове значення, оскільки підприємство є комунальним, а отже фінансовий тягар, спричинений задоволенням необґрунтовано завищених позовних вимог суттєво відобразиться на стабільності діяльності теплопостачального підприємства та може призвести до банкрутства та зриву опалювального сезону.

За змістом підпунктів "а" і "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктами "а" і "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Разом з тим, ЛМКП "Львівтеплоенерго", не додало до касаційної скарги доказів, які б підтверджували, що ця справа має для підприємства виняткове значення.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ЛМКП "Львівтеплоенерго" подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Одночасно роз'яснюємо вимоги пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" згідно з яким, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 01 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про стягнення недорахованої заробітної плати.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь