Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.02.2021 року у справі №318/1223/18

Ухвала

16 березня 2021 року

м. Київ

справа № 318/1223/18

провадження № 61-1046ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвалу Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 27 січня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії старшого державного виконавця Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Єрмак Галини Вікторівни, заінтересована особа - ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеною вище скаргою та просила, а саме: визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Енергодарський МВ ДВС Головного ТУЮ у Запорізькій області) Єрмак Г. В. при здійсненні 23 вересня 2019 року розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржнику ОСОБА_1 за судовим наказом від 23 вересня 2019 року № 318/1223/18 виданим Кам'янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області, у частині неврахування у період з 01 травня 2019 року по 23 вересня 2019 року інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості та зобов'язати старшого державного виконавця Енергодарського МВ ДВС Головного ТУЮ у Запорізькій області Єрмак Г. В. здійснити розрахунок по вказаній заборгованості зі сплати аліментів.

Ухвалою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 27 січня 2020 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 02 грудня 2019 року, скаргу ОСОБА_3 задоволено.

20 січня 2021 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій заявник просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовити.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 лютого 2020 року, поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишено без руху для усунення її недоліків та запропоновано надати до Верховного Суду на підтвердження сплати судового збору оригінал квитанції або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону. Зазначено строк виконання цієї ухвали, також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - направив до суду матеріали на усунення недоліків поданої касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій було допущено порушення норм процесуального права, які передбачені статтею 411 ЦПК України як підстави для скасування судових рішень.

Частиною 1 статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним й обґрунтованим.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частиною 6 статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 1 статті 14 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України порушено їх права чи свободи.

Положеннями частини 2 , 3 статті 451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, у межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в провадженні Енергодарського МВ ДВС Головного ТУЮ у Запорізькій області перебувають матеріали виконавчого провадження № 57483869 щодо примусового виконання судового наказу від 10 серпня 2018 року № 318/1223/18, виданого Кам'янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області щодо стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 01 червня 2018 року й до досягнення дитиною повноліття.

23 вересня 2019 року старшим державним виконавцем Енергодарського МВ ДВС Головного ТУЮ у Запорізькій області Єрмак Г. В. було зроблено розрахунок заборгованості по аліментам, за період з червня 2018 року по 23 вересня 2019 року, згідно з яким у боржника ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 12 768
грн 05 коп.

З вказаним розрахунком заборгованості заявник не погодилася, оскільки державним виконавцем здійснено неправомірні дії щодо порядку нарахування аліментів, а саме: нарахування аліментів боржнику ОСОБА_1, що не працює, за період з 01 травня 2019 року по 23 вересня 2019 року у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного року, замість 1/4 доходу, виходячи з інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості, що порушує права ОСОБА_3 та не відповідає вимогам законодавства.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення скарги ОСОБА_3 зважаючи на те, що оскаржуваний розрахунок заборгованості за аліментами було проведено з порушенням вимог законодавства.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання.

Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження.

Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції та здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України (стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у Законом України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Законом України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до Законом України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження" та іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини 4 статті 194 СК України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому частини 4 статті 194 СК України, - до досягнення нею двадцяти трьох років.

Частинами 1 , 3 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

Відповідно до частини 8 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Частиною 2 статті 195 ЦПК України передбачено, що заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Згідно зі статтею 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути: 1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; 2) особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"; 3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Розмір заборгованості по аліментам обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відтак враховуючи викладене, також те, що Енергодарським МВ ДВС Головного ТУЮ у Запорізькій області не було надано належних доказів на спростування доводів скарги, а саме того, що старшим державним виконавцем Єрмак Г. В. були здійснені розрахунки заборгованості по сплаті аліментів виходячи з недостовірних даних про боржника, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що здійснення державним виконавцем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів проведено без врахування того, що боржник ОСОБА_1 не працював на час виникнення заборгованості, тому визначення заборгованості повинно бути здійснено виходячи із середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості.

Таким чином, державний виконавець не взяв до уваги те, що зазначені розрахунки заборгованості необхідно було проводити відповідно до вимог частини 2 статті 195 Сімейного кодексу України.

Отже суди першої та апеляційної інстанцій, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності дійшли обґрунтованого висновку, що за вказаних обставин вимоги заявника ОСОБА_3 щодо оскарження дій старшого державного виконавця Енергодарського МВ ДВС Головного ТУЮ у Запорізькій області Єрмак Г. В., пов'язаних зі складанням розрахунку заборгованості боржника по аліментам у виконавчому провадженні № 57483869 підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували та не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права чи неправильно застосовані норми матеріального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Постановлені судові рішення, їх зміст і мотивування, а також доводи касаційної скарги, які по суті стосуються лише переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, свідчать про відсутність підстав вважати, що розгляд цієї справи в суді касаційної інстанції має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки неправильного застосування норм права не встановлено.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвалу Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 27 січня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії старшого державного виконавця Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Єрмак Галини Вікторівни, заінтересована особа - ОСОБА_1 відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара