Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.09.2019 року у справі №572/592/19

Ухвала

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 572/592/19

провадження № 61-16390ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 08 травня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 08 травня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на утримання дитини, у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000,00 грн, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення нею повноліття.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 08 травня 2019 року позов задоволено частково.

Змінено розмір аліментів, стягуваних рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 30 вересня 2010 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановивши їх у твердій грошовій сумі у розмірі 1 200,00 грн щомісяця - з моменту набрання цим рішенням законної сили і до повноліття дитини.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 08 травня 2019 року залишено без змін.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про збільшення розміру аліментів на дитину із 500,00 грн до 2000,00 грн, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Ціна позову у даній справі становить 12 000,00 грн (2 000,00 грн*6), яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00*100= 192 100,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктом а) пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за якого судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Заявник стверджує, що при доведеності достатнього заробітку (доходу) платника аліментів, має місце незастосування судами положення абзацу 3 частини 2 статті 182 СК України, а тому питання щодо визначення розміру аліментів має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики.

Крім того, заявник посилається на випадок, передбачений підпунктом в), за якого судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, коли касаційна скарга стосується справи, яка становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи. Заявник вказує на значний суспільний інтерес даної справи, адже на даний момент відсутній єдиний висновок Верховного Суду щодо застосування статті 182 СК України щодо присудження аліментів у мінімально рекомендованому розмірі на одну дитину.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявник у касаційній скарзі не довів факт існування суперечливої судової практики Верховного Суду з цього питання. Крім того, при винесенні судами попередніх інстанцій судових рішень, було дотримано вимоги щодо мінімального розміру аліментів.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення у справі "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, статтями 175, 176, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 08 травня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Н. Ю. Сакара