Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.07.2018 року у справі №653/1087/17

Ухвала

Іменем України

27 червня 2018 року

м. Київ

справа № 653/1087/17

провадження № 61-37497ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І., розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 13 лютого 2018 року у складі судді: Крапівіної О. П. та постанову апеляційного суду Херсонської області від 10 травня 2018 року у складі суддів: Семиженка Г. В., Склярської І.

В., Чорної Т. Г., у справі за заявою ОСОБА_5 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Генічеська районна державна адміністрація Херсонської області, виконавчий комітет Стрілківської сільської ради Херсонської області, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_5, про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Генічеська районна державна адміністрація Херсонської області, виконавчий комітет Стрілківської сільської ради Херсонської області, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_5, про визнання права власності на земельну ділянку загальною площею 4,0001 га, кадастровий номер НОМЕР_1 на території Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області.

У листопаді 2017 року ОСОБА_5, як третя особа з самостійними вимогами, подала позов до ОСОБА_4 з вимогою визнати за нею право власності на земельну ділянку, виділену під розміщення існуючої бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", кадастровий номер НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.

З метою забезпечення позову ОСОБА_5 подала до суду заяву, в якій просила накласти арешт та заборонити вчинення будь-яких дій відносно земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, виділеної під розміщення існуючої бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1, а також земельних ділянок кадастрові номери: НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4. Посилалась на те, що з відповіді Держгеокадастру від 08 грудня 2017 року їй стало відомо, що за заявою ОСОБА_4 земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1 05 травня 2015 року перенесена до архівного шару Державного земельного кадастру у зв'язку із її поділом на 19 ділянок, заходи забезпечення позову необхідні, так як відповідач не є добросовісним, порушує норми чинного законодавства України та намагається переоформити земельну ділянку на інших осіб, що може унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 13 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Херсонської області від 10 травня 2018 року, заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку, виділену під розміщення існуючої бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", кадастровий номер НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, а також земельні ділянки кадастрові номери: НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4.

Рішення судів мотивовані тим, що забезпечення позову у виді накладення арешту на спірне майно є обґрунтованим та співмірним із заявленими позовнимивимогами.

Запропоновані ОСОБА_5 забезпечувальні заходи є адекватними та прийнятними, оскільки у повній мірі відповідають характеру загроз правам та інтересам заявника та є цілком достатніми для усунення можливих перешкод під час виконання рішення, якщо таке буде постановлено на користь ОСОБА_5

При цьому апеляційний суд вказав, що заяви про зустрічне забезпечення стороною відповідача у встановленому порядку подано не було, даних щодо наявності обставин, які у відповідності до положень ст. 154 ЦПК України були б підставою для обов'язкового застосування судом зустрічного забезпечення позову, матеріали справи не містять.

31 травня 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 13 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Херсонської області від 10 травня 2018 року, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та повернути ОСОБА_5 її заяву про забезпечення позову. При цьому посилається на порушення судами норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що всупереч пунктам 5 та 6 частини 1 статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову не зазначено ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, та пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, які обов'язково повинні бути зазначені.

Окрім цього, у матеріалах справи відсутні докази сплати судового збору. Нова редакція ЦПК України не надає суду право вибору з інших можливих дій у випадку, якщо заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України, а зобов'язує повернути таку заяву, що судом зроблено не було.

Апеляційний суд, переглядаючи справу, лише обмежився тим, що визнав вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову співмірними із позовними вимогами ОСОБА_5

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

У частині 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тлумачення статті 154 ЦПК України свідчить, що в ній розмежовано випадки за яких застосування зустрічного забезпечення є: правом суду (частина 1 статті 154 ЦПК України); обов'язком суду (частина 3 статті 154 ЦПК України).

Встановивши, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відсутні підстави для обов'язкового застосування судом зустрічного забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм права (статті 149, 154 ЦПК України) є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 13 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Херсонської області від 10 травня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_5 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Генічеська районна державна адміністрація Херсонської області, виконавчий комітет Стрілківської сільської ради Херсонської області, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_5, про визнання права власності.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В.І. Журавель