Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.03.2020 року у справі №279/1371/19

Ухвала

01 червня 2020 року

м. Київ

справа № 279/1371/19

провадження № 61-3973ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміл Груп", третя особа - Ушомирська сільська об'єднана територіальна громада, про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від

16 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду від 18 лютого 2019 укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каміл Груп " (далі - ТОВ "Каміл Груп") та ОСОБА_1,. до договору оренди земельної ділянки від 25 травня 2015 року № б/н укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Каміл Груп".

Витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ "Каміл Груп" земельну ділянку площею 2,23 га, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та розташована на території Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Каміл Груп" задоволено.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від

16 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу у якій просив скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2020 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 було залишено без руху, надано заявнику строк до 10 квітня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали для подання касаційної скарги у новій редакції відповідно до вимог пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України із зазначенням підстав касаційного оскарження судових рішень. Роз'яснено заявнику положення пункту 1 частини 1 та частину 2 статті 389 ЦПК України щодо виключних випадків касаційного оскарження судових рішень.

У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_3 у новій редакції.

Серед основних засад судочинства Конституцією України встановлено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

За змістом пункту 3 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

За змістом частини 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень, у поданій на усунення недоліків касаційній скарзі, заявник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права у зв'язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Посилаючись на наявність зазначених обставин, заявник не вказав норму матеріального права, яку неправильно застосував апеляційний суд та щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, яку неправильно застосував апеляційний суд не дає підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Аналізуючи наведене, станом на 01 червня 2020 року недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 19 березня 2020 року щодо зазначення підстав касаційного оскарження заявник не усунув.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня

1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Відповідно до частини 3 статті 185, частини 2 статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміл Груп", третя особа - Ушомирська сільська об'єднана територіальна громада, про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик