Ухвала

28 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 761/31467/17

провадження № 61-49041 ск 18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.

Києва від 16 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕГАС- СК" про стягнення вартості товару та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕГАС- СК" про стягнення вартості товару у розмірі 12
499,00 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 тис. грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2018 року залишено без змін.

У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1на зазначені судові рішення, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня

2018 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Зі змісту положень пункту 3 частини 3 статті 175, пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.

Отже, ціна позову у даній справі становить 22 499,00 грн

(12 499,00 грн+10 тис. грн), яка станом на 1 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

(1 762*100=176 200).

Таким чином, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом

в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Проте, наведені заявником у касаційній скарзі доводи та аналіз судових рішень у справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки лише вказівка про це не може бути підставою, що підпадає під дію підпункту в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. При цьому судова практика у цій категорії справ є незмінна, а доводи касаційної скарги по суті стосуються переоцінки доказів.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету МіністрівРади Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 175, 176 ЦПК України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду

від 03 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕГАС- СК" про стягнення вартості товару та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Д. Д. Луспеник