Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.06.2019 року у справі №337/2982/17

Ухвала

02 липня 2019 року

м. Київ

справа № 337/2982/17

провадження № 61-10376ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 22 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 14 серпня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі Запорізької міської ради, ОСОБА_1, треті особи: Приватний нотаріус Тізенберг Дар'я Дмитрівна, ОСОБА_3, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу Тізенберг Дар'я Дмитрівна, ОСОБА_3, про визнання заповіту недійсним та встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 22 листопада 2017 року первісний позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 14 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 22 листопада 2017 року залишено без змін.

22 травня 2019 року ОСОБА_1 з пропуском строку на касаційне оскарження подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 22 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 14 серпня 2018 року у вищевказаній справі.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначалося клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що оскаржувану постанову апеляційного суду отримано нею 01 вересня 2018 року. Після ухвалення постанови апеляційного суду адвокат, який вів її справу відмовився складати касаційну скаргу, назвавши це недоречним, у зв'язку з чим вона припинила з ним відносини та вимушена була писати касаційну скаргу самостійно. Вона має проблеми зі здоров'ям, є особою з інвалідністю (група ІІІ), у зв'язку з чим постійно знаходиться під наглядом лікарів та іноді проходить стаціонарне лікування, ці проблеми зробили написання касаційної скарги занадто важким та зумовили пропущення нею встановленого строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 31 травня 2019 року визнано підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження за клопотанням ОСОБА_1 неповажними, касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків, а саме - заявнику слід було подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та вказати інші підстави для його поновлення, а також надати документ про сплату судового збору і встановлено для виправлення вказаних недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали та роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 03063002008231, заявник отримала ухвалу суду 10 червня 2019 року.

На виконання вимог ухвали заявником 13 червня 2019 року засобами поштового зв'язку надіслано до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Клопотання ОСОБА_1 обґрунтоване тим, що оскаржувану постанову апеляційного суду вона отримала 01 вересня 2018 року. Після ухвалення постанови апеляційного суду адвокат, який вів її справу, відмовився складати касаційну скаргу, назвавши це недоречним, у зв'язку з чим вона припинила з ним відносини та вимушена була складати касаційну скаргу самостійно. Вона має стійкі проблеми зі здоров'ям, у неї немає профільної юридичної освіти, ці фактори зробили написання касаційної скарги занадто важким та зумовили пропущення нею встановленого строку на касаційне оскарження.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

ЄСПЛ вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України").

Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі "Шишков проти Росії").

Наведені ОСОБА_1 причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, оскільки нею не зазначено, які саме істотні обставини перешкодили їй протягом більш ніж восьми місяців з часу отримання копії оскаржуваного судового рішення укласти угоду з іншим представником для оформлення касаційної скарги. З доданих до клопотання документів не вбачається обґрунтованих та логічних пояснень і доказів того, що у заявника були непереборні перешкоди для своєчасного подання касаційної скарги.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення. Доводи ОСОБА_1 по суті повторюють зазначені нею раніше підстави для поновлення строку, які судом вже визнані неповажними. Інших підстав поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження заявником не наведено.

Статтею 44 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьев проти України").

Відповідно до частини 3 статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 393 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі частини 3 статті 393 ЦПК України.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.

Оскільки наведені заявником у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення підстави є неповажними, то у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Крім того, з наданої заявником квитанції від 13 червня 2019 року № 21188356 вбачається, що судовий збір за подання касаційної скарги сплачено в розмірі 815
грн, тобто не в тому розмірі, який вказаний в ухвалі Верховного Суду від 31 травня 2019 року, а саме - не менше 3 840 грн.

Отже, заявник у відведений судом строк та станом на 02 липня 2019 року вимоги ухвали Верховного Суду від 31 травня 2019 року не виконала.

Керуючись частиною 3 статті 393, пунктом 4 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 22 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 14 серпня 2018 року, наведені у клопотанні ОСОБА_1, неповажними.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 22 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 14 серпня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі Запорізької міської ради, ОСОБА_1, треті особи: Приватний нотаріус Тізенберг Дар'я Дмитрівна, ОСОБА_3, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу Тізенберг Дар'я Дмитрівна, ОСОБА_3, про визнання заповіту недійсним та встановлення факту, що має юридичне значення.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук