Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.06.2019 року у справі №348/2208/17

Ухвала

20 травня 2019 року

м. Київ

справа № 348/2208/17

провадження № 61-9047 ск 19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Білоославська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив усунути перешкоди у користуванні його земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідача зняти на ній дерев'яну огорожу, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та привести вказану земельну ділянку в придатний до використання стан, усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_2 забрати дрова (дерев'яні обрізки) на проїзді до його господарства.

У березні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 та просила усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом заборони ОСОБА_1 проходу, проїзду через її земельну ділянку.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 23 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 його земельною ділянкою, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 площею 0,205 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, і належить йому на праві власності, зобов'язано ОСОБА_2 забрати дрова (дерев'яні обрізки) на проїзді до господарства ОСОБА_1, чим звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, привести вказану земельну ділянку у придатний для використання стан. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 500 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, третя особа - Білоославська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, відмовлено.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Надвірнянського районного суду від 23 січня 2019 року у частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 площею 0,205 га, зобов'язання забрати дрова (дерев'яні обрізки) на проїзді до господарства ОСОБА_1, привести вказану земельну ділянку у придатний для використання стан, а також стягнення з відповідача 1 500 грн витрат на професійну правничу допомогу скасовано. Ухвалено у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у проїзді до належної йому земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та у приведенні ділянки, яка ним використовується в якості проїзду, у придатний до використання стан.

Вирішено питання розподілу судових витрат. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У травні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 березня 2019 року, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказане судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, виходячи з наступних підстав.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та незмінну судову практику у цій категорії справ.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, статтею 390, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Білоославська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ф. Хопта