Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.04.2018 року у справі №755/579/17

Ухвала

28 березня 2018 року

м. Київ

справа № 755/579/17

провадження № 61-10323 ск 18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Кузнєцова В. О. розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-будівельна компанія "Управдом" на постанову Апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-будівельна компанія "Управдом" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-будівельна компанія "Управдом" (далі - ТОВ "ЖБК "Управдом") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг в сумі 7 579,17 грн.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року позов ТОВ "ЖБК "Управдом" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЖБК "Управдом" заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 7 579,17 грн, судовий збір в розмірі 1
600,00 грн.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ТОВ "ЖБК "Управдом" відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 4 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, крім справ передбачених частиною 4 статті 274 ЦПК України.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

ТОВ "ЖБК "Управдом" оскаржує у касаційному порядку постанову Апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року, якою скасовано заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2017 року про стягнення на його користь заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг в розмірі 7 579,17 грн та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 7 579,19 грн, яка станом на 1 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 х 100=176 200).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Додатково Верховним Судом враховано, що судове рішення судом апеляційної інстанції постановлено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", тобто після 15 грудня 2017 року.

При цьому касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки ТОВ "ЖБК "Управдом" подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 19, статтею 260, частиною 4 статті 274, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-будівельна компанія "Управдом" на постанову Апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-будівельна компанія "Управдом" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.

Додані до скарги матеріали повернути заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В. О. Кузнєцов