Історія справи

Постанова ВП ВС від 24.04.2019 року у справі №761/2505/18
Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №761/2505/18

Ухвала

18 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 761/2505/18

провадження № 61-40248 ск 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду

м. Києва від 17 травня 2018 року у складі судді Піхур О. В. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2018 року у складі колегії суддів:

Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (далі - ПАТ "Банк Михайлівський") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" ВолковаО. Ю. (далі уповноважена особа Фонду), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, скасування рішення про визнання правочину нікчемним.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2018 року виділено в окреме провадження позов ОСОБА_1 до ПАТ "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) про визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, скасування рішення про визнання правочину нікчемним.

На обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 03 червня 2015 року між ним та ПАТ "Банк Михайлівський" укладено договір банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)" №980-032-000000965, на виконання якого йому було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1.

05 квітня 2016 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр") було укладено договір позики № 980-032-000216617, за яким він надав товариству у тимчасове користування за плату грошові кошти у сумі

75 000,00 грн, які позичальник зобов'язався повернути з процентами на його поточний рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ "Банк Михайлівський". 19 травня 2016 року ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" виконало своє зобов'язання за договором позики, перерахувавши на поточний рахунок позивача кошти на загальну суму 76
500,00 грн.

Рішенням правління Національного банку України від 23 травня 2016 року

ПАТ "Банк Михайлівський" визнано неплатоспроможним, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) від 12 липня 2016 року відкликано банківську ліцензію ПАТ "Банк Михайлівський", розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський".

Станом на дату запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" залишок коштів на його поточному рахунку № НОМЕР_1 становив 76 500,00 грн, які відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" гарантовано підлягають виплаті за рахунок коштів Фонду. Однак у задоволенні його заяви про включення до переліку вкладників уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" відмовила, посилаючись на нікчемність правочину (трансакції) здійсненого ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на загальну суму 76 500,00 грн.

Посилаючись на те, що уповноваженою особою Фонду порушено гарантоване законом право виплати коштів за вкладом у межах граничного розміру відшкодування, ОСОБА_1 просив скасувати рішення уповноваженої особи Фонду, викладене у наказі №42/2 від 01 червня 2016 року в частині затвердження результатів проведеної перевірки правочинів на предмет нікчемності, якою встановлено нікчемність правочинів (транзакції) від 19 травня 2016 року щодо перерахування ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" коштів на рахунок позивача на загальну суму 76 500,00 грн; зобов'язати уповноважену особу Фонду подати зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, включивши до нього позивача, який має право на відшкодування коштів у розмірі 76 500,00 грн, що знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ "Банк Михайлівський".

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 рокупровадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Банк Михайлівський", Фонду про визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, скасування рішення про визнання правочину нікчемним закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що Фонд є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, тобто наділений управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України. Спір щодо права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим, оскільки стосується виконання окремої владної функції Фонду щодо організації виплат відшкодувань за вкладами, а тому не належить до цивільної юрисдикції.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_9 залишено без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спір про відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим, оскільки Фонд є суб'єктом публічного права, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції.

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2018 року, і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що уповноважена особа Фонду у частині реалізації своїх повноважень щодо управління банком, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, є по суті керівником банківської установи та діє як представник сторони договірних відносин. У таких відносинах не вбачається ознак адміністративного або іншого владного підпорядкування однієї сторони другій стороні, а відтак ці відносини не можуть бути віднесені до публічно-правових. Зазначене узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2309цс16. Позивач оскаржує дії уповноваженої особи Фонду щодо визнання правочину нікчемним з підстав передбачених статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як органу управління банком, а не як суб'єкта владних повноважень, що узгоджується з правовим висновком ВеликоїПалати Верховного Суду викладеним у постанові від 05 червня

2018 року у справі № 598/1470/15-ц. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року в справі № 910/8132/17 дійшла висновку, що спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права або інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений для сфери приватноправових відносин. Спір є приватно-правовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу привели управлінські дії суб'єктів владних повноважень. Відтак помилковим є застосування статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних та господарських спорів, недостатньо застосувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин, тоді як визначальною ознакою правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. З урахуванням наведеного заявник вважав, що суди дійшли помилкових висновків про те, що зазначена справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

У серпні 2018 року від уповноваженої особи Фонду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона вказувала на законність та обгрунтованість оскаржуваних судових рішень, посилаючись на те, що Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спори, що виникають у цих відносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 804/15159/15 та від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Згідно з частиною 1 статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Ураховуючи, що заявник оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає необхідним передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись частиною 6 статті 403, частиною 4 статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова ОлександраЮрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, скасування рішення про визнання правочину нікчемним, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2018 року, передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

О.В. Ступак

Г.І. Усик