Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.12.2019 року у справі №359/314/19
Ухвала КЦС ВП від 01.12.2019 року у справі №359/314/19

Ухвала

28 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 359/314/19

провадження № 61-20834ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Кузнєцова В. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області, про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання матері до досягнення дитиною трьох років,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому після уточнення позовних вимог просила стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітньої дитини у розмірі 16 100,00 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 14 січня 2019 року і до досягнення нею повноліття, а також стягнути на її користь аліменти в розмірі 30 000,00 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для відповідної особи щомісячно, починаючи з 14 січня 2019 року і до досягнення дитиною трьох років.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 січня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі 1 467,00 грн щомісячно, починаючи з 14 січня 2019 року і до досягнення дитиною трьох років, - до 26 червня 2019 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій, збільшивши розмір аліментів на її утримання та утримання дитини, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, а також скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення з неї витрат на правову допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким судові витрати покласти на відповідача.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 4 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що спрощене позовне провадження застосовується для розгляду малозначних справ, крім справ передбачених частиною 4 статті 274 ЦПК України.

Предметом позову у даній справі є стягнення аліментів.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Отже, ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначена справа не становить значної складності для вирішення судами та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять конкретних випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Посилання ОСОБА_1 на те, що дана справа підлягала розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому вбачаються підстави, визначені статтею 389 ЦПК України, для перегляду судових рішень у касаційному порядку, є необґрунтованими й не спростовують визначення цієї справи як малозначної.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки зазначена касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 19, статтею 260, частиною 4 статті 274, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області, про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання матері до досягнення дитиною трьох років.

Додані до скарги матеріали повернути заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. О. Кузнєцов