Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.08.2020 року у справі №917/1646/19

УХВАЛА

07 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 917/1646/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Бенедисюка І. М., Селіваненка В. П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.12.2019 та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020

у справі № 917/1646/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі- АТ "НАК "Нафтогаз України", скаржник)

до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

АТ "НАК "Нафтогаз України" 08.07.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 19.12.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі №917/1646/19 в частині відмови у задоволенні стягнення пені у розмірі 388 493,98 грн., ухвалити в цій частині нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" з матеріалами, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

У вересні 2019 року АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Полтавської області із позовною заявою до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго" про стягнення
1.553.203,79 грн. з них: 776 987,97 грн. пені, 255 822,94 грн. 3% річних та 520
392,88 грн. інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.12.2019 у справі №917/1646/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 388 493,99 грн. пені, 255 822,94 грн. 3% річних, 520 392,88 грн. інфляційні втрати та 23 298,15
грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в задоволенні заявлених позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме статей 233 ГК України, статей 525, 526, 551, 599, 625 ЦК України, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області та постанову Східного апеляційного господарського суду, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства та не ґрунтуються на всебічному дослідженні обставин справи.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення в частині відмови у стягненні 388.493,98 грн. пені.

Серед підстав для касаційного оскарження судових рішень АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що питання зменшення пені, порядок та підстави такого зменшення має виняткове значення для скаржника, а також фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки рішення судів попередніх інстанцій прийняті без врахування практики Верховного Суду у подібних правовідносинах. Також скаржник вказує про винятковість даної справи для нього, оскільки стосується регулювання відносин на ринку природного газу та прямо впливає на фінансовий стан підприємств - учасників даного ринку.

При цьому АТ "НАК "Нафтогаз України" відзначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 та у ~law26~ від 17.12.2013 № 1, а саме щодо застосування до спірних правовідносин статтей 551, 625 ЦК України та статті 233 ГК України.

Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, Верховний Суд виходить з такого.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими. Водночас, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, господарські суди на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини 1 статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зменшили розмір пені на 50%, зазначивши при цьому, що таке зменшення розміру пені на 50% є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків.

Окрім цього, суди попередніх інстанцій врахували, що Обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Миргородтеплоенерго" є комунальним підприємством, юридичною особою публічного права, яка створена органом місцевого самоврядування з метою забезпечення безперервного постачання населенню, підприємствам, організаціям, установам теплової енергії без мети отримання прибутку. Відповідач не є фактичним споживачем газу, а використовує природний газ для постачання теплової енергії для наступних організацій: школи, лікарні, поліклініки, дитячі дошкільні заклади, житлові будинки. Дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у статтей 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України та 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд. Відповідний правовий висновок щодо застосування норм права, зокрема статей 551 ЦК України та 233 ГК України у судовій практиці є послідовний та викладений низці постанов Верховного Суду, зокрема у Постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від
14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19.

Так, суди попередніх інстанцій з урахуванням статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України дійшли висновку про зменшення розміру пені, зазначивши у судових рішеннях мотиви та обґрунтування такого зменшення, про що свідчить зміст оскаржуваних рішень. При цьому враховали аналогічну правову позицію викладену у постановах Верховного Суду у справах №922/3529/18 від 13.11.2019, №925/259/19 від 24.02.2020, №922/1608/19 від 26.02.2020, №908/2634/18 від 04.03.2020.

Відтак посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/18, Судом не приймаються з огляду на те, що правовий висновок у цій справі не доводить наявності неоднакового застосування судом одних і тих самих норм права, а свідчить лише про наявність у цих справах різних істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і були постановлені відповідні судові рішення. Оскаржувані судові рішення ухвалені з правовими висновками щодо застосування статей 551, 625 ЦК України та 233 ГК України, про що свідчить стала судова практика з викладенням правової позиції Верховного Суду щодо застосування даних норм права.

Враховуючи вищевикладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що касаційна скарга не порушує питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки питання застосування судом положень статей 551, 625 ЦК України та 233 ГК України неодноразово викладалось у постановах Верховного Суду.

При цьому наведені скаржником у касаційній скарзі доводи у контексті оскаржуваних судових рішень не дають Суду підстав і для висновку про те, що касаційна скарга має виняткове значення для скаржника, оскільки незгода із рішенням суду попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.

Наведені скаржником доводи зводяться до заперечень обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, до переоцінки доказів по справі, та фактично до незгоди з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 293 ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пункту 5 частини 1 статті 293 ГПК України, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Полтавської області від 19.12.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі №917/1646/19, оскільки Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пункту 5 частини 1 статті 293 ГПК України, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Керуючись статтями 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Полтавської області від 19.12.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі №917/1646/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко