Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.04.2021 року у справі №916/3512/19

УХВАЛА

06 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/3512/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Баранець О. М.

за участю секретаря судового засідання - Охоти В. Б.,

представників учасників справи:

позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Олійник Ю. М.,

відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Остапов В. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365"

на рішення Господарського суду Одеської області

у складі судді Волкова Р. В.

від 08.09.2020 та

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Лавриненко Л. В., Аленін О. Ю., Мишкіна М. А.

від 24.02.2021

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365"

до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

про стягнення 2 006 474,25 грн

та за зустрічним позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365"

про стягнення 517 980,08 грн.

Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 30.06.2021 № 29.3-02/1698, у зв'язку з відпусткою судді Кролевець О. А., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 916/3512/19.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 30.06.2021 для розгляду справи № 916/3512/19 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у складі: Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Баранець О. А.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03.03.2020, про стягнення 2 006 474,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що визначена в договорі про постачання електричної енергії споживачу від 26.04.2019 № 45-В-ІЛФ-19 ціна 1 кВт електричної енергії включала тариф на передачу електричної енергії, який на день укладення вказаного договору і по 31.06.2019 становив 7,103 коп/Вт*год. У зв'язку з втратою чинності Законом України "Про електроенергетику" та набранням чинності з 01.07.2019 Законом України "Про ринок електричної енергії" змінилось ціноутворення вартості 1 кВт електричної енергії.

З дати запровадження Закону України "Про ринок електричної енергії" кінцева ціна складається з: закупівельної ціни на електричну енергію, як товару; тарифу на послуги з передачі електричної енергії; тарифу на послуги з розподілу електричної енергії; тарифу на послуги електропостачальника. З 01.07.2019 електропостачальник повинен закуповувати послуги з передачі електричної енергії, вартість яких оплачується електропостачальником окремо від закупівлі електричної енергії за безпосередньо укладеним договором з оператором системи передачі. Тому наявні підстави для здійснення перерахунку вартості спожитої відповідачем електричної енергії.

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося до Господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" про стягнення 517 980,08 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання додатку № 3 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 26.04.2019 № 45-В-ІЛФ-19 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" у листопаді та грудні 2019 року аванс за прогнозними даними споживання електроенергії. Проте, обсяг спожитої електричної енергії у цьому періоді був менший, ніж очікувані обсяги, у зв'язку з чим відбулась переплата в сумі 517
980,08 грн, яку Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" не повернуло.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

26 квітня 2019 року між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (надалі - Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" (надалі - Постачальник) було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 45-В-ІЛФ-19 (надалі - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1,1.2 Договору цей Договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії. Його умови розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 12.

Згідно з пунктом 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії.

Відповідно до пункту 2.2 Договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії визначається сторонами в Договорі та складає 16 900 000 кВт*год.

Відповідно до пункту 3.2 Договору місце поставки товару на межі балансової належності, визначеної у договорі про надання послуг з розподілу, укладеному між оператором системи розподілу та Споживачем.

Згідно з пунктом 3.4 Договору Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, окрім визначеної цим Договором та додатками до нього.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до специфікації (додаток 2).

Згідно з пунктом 5.2 Договору загальна ціна цього Договору складає: 27 546
999,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 5 509 399,80 грн, разом ціна цього Договору становить 33 056 398,80 грн. Ціна за одиницю зазначена у специфікації (додаток 2).

Відповідно до пункту 5.3 Договору зміна ціни за одиницю товару (електричної енергії) може відбуватися відповідно до умов статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" за умови, що зазначені зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в Договорі. Істотні умови цього Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: (пункт 5.3.1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Споживача; (пункт 5.3.2) не раніше, ніж через один місяць від дати початку постачання електричної енергії за цим Договором, зміни ціни в бік збільшення за одиницю електричної енергії не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у Договорі. Зменшення ціни за одиницю електричної енергії може бути здійснено без обмежень строків і розмірів. У разі коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку Постачальник письмово звертається до Споживача щодо зміни ціни товару (електричної енергії). Наявність факту коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку підтверджується довідками відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку, щодо розміру цін на товар (електричну енергію) на момент укладання Договору та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій. У разі виникнення необхідності у подальшій зміні ціни товару (електричної енергії) (відносно попередньої зміни ціни) наявність факту коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку підтверджується довідкою щодо розміру цін товару (електричної енергії) тільки на дату звернення до вказаних органів, установ, організацій; (пункт 5.3.3) покращення якості предмета закупівлі (електричної енергії) за умови, що таке покрашення не призведе до збільшення загальної ціни Договору; (пункт 5.3.4) продовження строку дії Договору та виконання зобов'язань щодо передачі електричної енергії у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат Споживача за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення загальної ціни Договору; (пункт 5.3.5) узгодженої ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості електричної енергії); (пункт 5.3.6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок.

Пунктом 5.7 Договору встановлено, що приймання-передача електричної енергії, поставленої Постачальником та прийнятої Споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання сторонами актів приймання-передачі, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до пункту 13.3 Договору Постачальник має повідомити про намір внесення будь-яких зміни до умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов'язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію Договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальника, якщо Споживач не приймає нові умови.

Згідно з пунктом 13.4 Договору якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним законодавством, зміни до умов Договору можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору.

Між сторонами підписано додаток 2 специфікацію до Договору, якою визначено, що ціна за одиницю товару електричну енергію (кВт*год) становить 1,62999994082 грн (без ПДВ). Загальна ціна Договору, з урахуванням ПДВ, становить 33 056 398,80
грн.

Також між сторонами підписано додаток 3 до Договору - "Очікувані щомісячні договірні величини постачання електричної енергії Споживачу".

27.06.2019 Постачальник направив Споживачу лист № 1356, де зазначив, що у зв'язку із втратою чинності Закону України "Про електроенергетику" з дати початку дії нового ринку електричної енергії, а саме з 01.07.2019, Постачальник повідомляє про внесення змін до ціноутворення вартості за 1 кВт*год. Вказано, що під час дії оптового ринку електричної енергії в оптову ціну закупівлі було включено ціну за послуги з передачі електричної енергії. Однак, з 01.07.2019 електропостачальники починають купувати електричну енергію на ринку "на добу наперед", внутрішньодобовому ринку, балансуючому ринку, або за двосторонніми договорами з виробниками електричної енергії (генерація). Відповідно, новим ринком не передбачена у закупівельній ціні така складова як послуги з передачі електричної енергії. В свою чергу, Регулятор затвердив тариф на послуги з передачі електричної енергії на ІІ півріччя 2019 року, тобто виникла така обставина, за яку жодна сторона не відповідає. З 01.07.2019 ціна за 1 кВт*год буде визначатись за формулою: ВАРТзаг = Цдог + Ппр, де ВАРТзаг - ціна за 1кВт*год у відповідному розрахунковому періоді, без ПДВ та без урахування тарифу на послуги з розподілу; Цдог - ціна встановлена Договором про постачання електричної енергії Споживачу; Ппр - тариф на послуги з передачі електричної енергії. До листа додано проект додаткової угоди до Договору.

У відповідь на лист від 27.06.2019 № 1356 відповідачем було надано лист від
05.07.2019 №326/15-06-02-20-1761, де зазначено, що Постачальником не виконано вимог абзацу 5.3.2 Договору в частині документального підтвердження коливання ціни на електричну енергію на ринку, звернуто увагу на те, що дію постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.06.2019 № 954 та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від
07.06.2019 № 955 зупинено в порядку забезпечення позову.

11.07.2019 позивачем було направлено відповідачу лист № 1480, до якого додано проект додаткової угоди до Договору та довідку (копія довідки у матеріалах справи відсутня).

На вказаний лист, а також інші листи, копії яких не містяться у матеріалах справи, Споживачем надано відповідь (лист від 30.07.2019 № 357/15-06-02-20-1990), в якій вказано, що довідка ДП "Держзовнішінформ" № 232/46 надає інформацію виключно у розрізі коливання ціни постачальника останньої надії та не відображає коливання ціни товару в розумінні тих постачальників, які здійснюють постачання за примірним договором про постачання електричної енергії споживачу. Вказує про відсутність документального підтвердження наявності факту коливання ціни товару. Також зазначає, що за інформацією на веб-порталі prozorro. gov. ua інші підприємства продовжують отримувати послуги від постачальника за майже тією ж ціною, що була визначена у договорі між сторонами та зміни, аналогічні запропонованим філії, не вносились до таких договорів. У листі заперечує проти збільшення вартості, а також проти запровадження додаткового тарифу. Вказує, що на веб-сторінці ДП "НЕК "Укренерго" розміщена інформація щодо необхідності укладення договорів про надання послуг з передачі електроенергії (детальна інформація у постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від
28.12.2018 № 2108 та роз'ясненні Регулятора від 22.12.2018), станом на
27.06.2019 такий договір укладено з позивачем. Отже позивач на момент укладення договору з відповідачем мав врахувати свої витрати при формуванні пропозиції учасника закупівлі.

Листом від 11.07.2019 № 14890 Споживача повідомлено про збільшення ціни на електричну енергію, повідомлено, що в липні діє середня закупівельна ціна за 1 МВт*год 1 702,0395 грн без ПДВ та інших обов'язкових платежів.

Сторонами не вносились зміни до Договору в частині визначення договірної ціни за 1 кВт*год та загальної вартості Договору.

Сторонами не досягнуто у письмовій формі згоди щодо зміни істотної умови Договору.

У договорі є відсилання до положень статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", однак відсутні будь-які конкретні механізми та порядок зміни ціни у разі зміни, зокрема, регульованих цін (тарифів).

Договором сторонами було погоджено всі його істотні умови, зокрема, щодо ціни електричної енергії.

На виконання умов Договору, між сторонами підписано акти прийому-передачі електроенергії: від 31.07.2019 № 462 за липень 2019 року на загальну суму 3 705
677,92 грн, Споживачем погоджено вартість з ПДВ у розмірі 2 822 548,97 грн; від
31.08.2019 № 577 за серпень 2019 року на загальну суму 3 601 635,52 грн, Споживачем погоджено вартість з ПДВ у розмірі 2 789 298,94 грн; від 30.09.2019 № 604 за вересень 2019 року на загальну суму 2 770 194,97 грн, Споживачем погоджено вартість з ПДВ у розмірі 2 365 195,12 грн; від 31.10.2019 № 709 за жовтень 2019 року на загальну суму 3 397 136,01 грн, Споживачем погоджено вартість з ПДВ у розмірі 2 900 477,96 грн; від 30.11.2019 № 879 за листопад 2019 року на загальну суму 3 731 689,97 грн, Споживачем погоджено вартість з ПДВ у розмірі 3 186 120,46 грн; від 31.12.2019 № 922 за грудень 2019 року на загальну суму 4 364 647,00 грн, Споживачем погоджено вартість з ПДВ у розмірі 3 726
539,77 грн. Вказані акти підписані Споживачем із застереженнями на звороті.

У застереженнях Споживачем вказано, що: у розрахункових періодах не приймаються до нарахування послуги з передачі електричної енергії (за липень на суму 501
348,79 грн (без ПДВ), за серпень на суму 445 118,51 грн (без ПДВ), за вересень на суму 140 920,17 грн, за жовтень на суму 2 658 133,94 грн (без ПДВ), за листопад на суму 189 831,54 грн (без ПДВ), за листопад на суму 222 030,14 грн (без ПДВ); до нарахування не приймаються нарахування за спожиту електричну енергію за ціною товару 1 кВт*год на рівні 1,79257 (без ПДВ), оскільки умовами Договору встановлено ціну товару за 1 кВт*год на рівні 1,62999994082 грн (без ПДВ).

Обсяг спожитої електроенергії сторонами не оспорюється.

Споживачем було сплачено на користь Постачальника згідно з додатком 3 до Договору "Очікувані щомісячні договірні величини постачання електричної енергії Споживачу": 3 559 919,87 грн авансу за прогнозними даними споживання електроенергії в листопаді 2019 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 3395 від 08.11.2019 на суму 900 000,00 грн, № 3437 від 13.11.2019 на суму 625
679,94 грн, № 3533 від 22.11.2019 на суму 2 034 239,93 грн; 3 870 720,43 грн авансу за прогнозними даними споживання електроенергії в грудні 2019 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 3775 від 12.12.2019 на суму 1 445
280,52 грн, №3978 від 24.12.2019 на суму 2 425 439,91 грн.

Згідно з актом прийому-передачу електроенергії за листопад 2019 року відповідачем спожито електроенергії в обсязі 1 628 896 кВт*год, за ціною, погодженою сторонами у Договорі (1,62999994082 грн без ПДВ), вартість спожитої електроенергії становить 3 186 120,46 грн (з ПДВ).

Згідно з актом прийому-передачу електроенергії за грудень 2019 року відповідачем спожито електроенергії в обсязі 1 905 184 кВт*год, за ціною, погодженою сторонами у Договорі (1,62999994082 грн без ПДВ), вартість спожитої електроенергії становить 3 726 539,77 грн (з ПДВ).

Зазначені обсяги додатково підтверджуються актами прийняття-передавання наданих послуг з розподілу електроенергії від 30.11.2019, від 31.12.2019.

Споживачем було направлено Постачальнику вимогу № 73/15-06-02-20/Вих від
17.01.2020, де зазначено про обсяги постачання та ціну за Договором, та вказано, що Споживач здійснив переплату у сумі 517 980,08 грн.

З 01.01.2020 відбулась зміна електропостачальника відповідача на постачальника ДПЗД "Укрінтеренерго", що не оспорюється сторонами та підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" від 10.12.2019 щодо закінчення строку дії Договору, листом АТ "Одесаобленерго" від 16.12.2019 №101/19-03-6504, листом ДП ЗД "Укрінтеренерго" №44-09-0000251/пон від
08.01.2020.

Оскільки у Споживача відбулась зміна постачальника з 01.01.2020, остаточні розрахунки, зокрема, щодо повернення Постачальником надлишку коштів, мали бути здійснені протягом 10 робочих днів, до 16.01.2020.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.09.2020 у справі № 916/3512/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2021, у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 517 980,08 грн заборгованості, 7 769,70 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:

- сторонами погоджено вільну ціну у вигляді вартості товару, а не у вигляді формули, складовою якої є регульована ціна (тариф), норматив тощо, тому пункт 7 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" у даному випадку не може бути підставою для зміни ціни, оскільки регульовані ціни (тарифи) не застосовуються безпосередньо у Договорі;

- сторонами не вносились зміни до Договору в частині визначення договірної ціни за 1 кВт*год та загальної вартості Договору;

- Постачальник не мав права вимагати від Споживача оплати вартості спожитої електричної енергії за ціною, відмінною від ціни, погодженої сторонами в Договорі;

- матеріалами справи підтверджено факт здійснення Споживачем переплати за прогнозними даними споживання електричної енергії, яку Постачальник не повернув.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги.

Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 08.09.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 у даній справі та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Підставою касаційного оскарження судових рішень Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" зазначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: прийняття судових рішень без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 826/16994/15 щодо застосування постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.06.2019 № 954, від 07.06.2019 № 955 та пункту 7 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції станом на дату укладення договору та час виникнення спірних правовідносин.

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" подало відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365", в якому просило у її задоволенні відмовити.

5. Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32), від
25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38), від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40), постанова Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15).

Верховний Суд, проаналізувавши постанову Великої Палати Верховного Суду від
19.03.2019 у справі № 826/16994/15, правові висновки якої, на думку скаржника, не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, встановив таке.

У справі № 826/16994/15 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Черкаської області (далі - виконавчий комітет Міськради), Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Комісія), у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив: встановити відсутність повноважень у виконавчого комітету Міськради на затвердження тарифів на централізоване опалення та гаряче водопостачання для Дочірнього підприємства (далі - ДП) "Теплокомуненерго" ПАТ "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод"; визнати незаконним та нечинним з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Міськради від 29 липня 2015 року № 82 "Про затвердження тарифів на послугу централізованого опалення, що надається населенню ДП "Теплокомуненерго" ПАТ "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" (далі - рішення № 82), а дії по його прийняттю - протиправними; визнати незаконним і нечинним з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Міськради від 30 вересня 2015 року № 107 "Про затвердження тарифів на теплову енергію для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення), що виробляється ДП "Теплокомуненерго" ПАТ "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" (далі - рішення № 107), а дії по його прийняттю - протиправними; визнати незаконною та нечинною з моменту прийняття постанову НКРЕКП від 30 квітня 2015 року № 1448 "Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ДП "Теплокомуненерго" ПАТ "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" (далі - постанова НКРЕКП № 1448), а дії по її прийняттю - протиправними; визнати незаконною та нечинною з моменту прийняття постанову НКРЕКП від 31 березня 2015 року № 1171 "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг" (далі - постанова НКРЕКП № 1171), а дії по її прийняттю - протиправними; визнати незаконною та нечинною з моменту прийняття постанову НКРЕКП від 31 березня 2015 року № 1016 "Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення)" ДП "Теплокомуненерго" ПАТ "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" (далі - постанова НКРЕКП № 1016), а дії по її прийняттю - протиправними.

Змінюючи мотивувальні частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2016 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 Велика Палата Верховного Суду погодилась із судами першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову, з тих мотивів, що: цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів; виконавчий комітет Міськради був наділений повноваженнями по встановленню тарифів з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії для ДП "Теплокомуненерго"; постанова НКРЕКП № 1016 втратила чинність, тобто наразі відсутній предмет спору у цій частині позову; у матеріалах справи відсутні докази того, що оскаржувані рішення відповідачів порушують права, свободи чи інтереси позивача.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, про те, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, помилково зазначили, що оскаржувані рішення є актами індивідуальної дії, а як убачається з позовних вимог, позивач, зокрема, оскаржує постанови НКРЕКП № 1016, № 1448, № 1171.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.03.2019 у справі № 826/16994/15 дійшла таких висновків: постановою НКРЕКП № 1171 встановлено норми права, отже, вона є нормативно-правовим актом, до того ж Міністерство юстиції України зареєструвало постанову № 1171 за № 433/26878 як нормативно-правовий акт в межах наданих повноважень та відповідно до чинного законодавства. Натомість постанови НКРЕПК № 1016 та 1448 не є нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення ухвалено судами першої та апеляційної інстанцій без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 826/16994/15, оскільки у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 826/16994/15 відсутні висновки щодо застосування постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від
07.06.2019 № 954, від 07.06.2019 № 955 та пункту 7 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а також правовідносини у справі, на яку посилається скаржник ( № 826/16994/15) та у справі, що переглядається ( № 916/3512/19) не є подібними, враховуючи предмет і підстави позовів, характер спірних правовідносин та сферу правового регулювання.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" не зазначено та не обґрунтовано у поданій касаційній скарзі.

При цьому колегія суддів зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United
Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник не зазначив та не обґрунтував у поданій касаційній скарзі, колегія суддів, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 916/3512/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" на рішення Господарського суду Одеської області від 08.09.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2021.

7. Судові витрати

У зв'язку з тим, що касаційне провадження зі справи закривається, судові витрати в даній справі з урахуванням вимог статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України розподілу не підлягають. Адже за змістом зазначених норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження).

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі № 916/3512/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" на рішення Господарського суду Одеської області від 08.09.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді С. В. Бакуліна

О. М. Баранець