Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.01.2020 року у справі №537/3472/17
Ухвала КАС ВП від 27.01.2020 року у справі №537/3472/17

УХВАЛА

27 січня 2020 року

Київ

справа №537/3472/17

адміністративне провадження №К/9901/2711/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бевзенка В. М.,

суддів - Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року у справі №537/3472/17 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини польова пошта В3950 (А4267), Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини польова пошта В3950, Міністерства оборони України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: визнати неправомірними дії Військової частини польова пошта В3950 щодо звільнення ОСОБА_1 за п. "е" ч. 8 ст. 26 Закону України "Про військових обов'язок і військову службу" та щодо виплати грошового забезпечення з липня 2016 року по 17 лютого 2017 у розмірі меншому, ніж встановлений чинним законодавством України; визнати незаконним та скасувати наказ №23-РС від
15.02.2017 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за п. "е" ч. 8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", виданий командиром військової частини польова пошта В3950 підполковником Зубаничем В. І.; визнати частково незаконним та скасувати наказ №41 від 17.02.2017 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за п. "е" ч. 8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", виданий командиром військової частини - польова пошта В3950 підполковником Зубаничем В. І.; зобов'язати військову частину - польова пошта В3950 змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з військової служби з п. "е" ч. 8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" на формулювання причини звільнення згідно пункту, частини та статті Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", які передбачають звільнення з військової служби на підставі Указу Президента України із подальшим внесенням відповідних змін до військового квитка ОСОБА_1; зобов'язати військову частину - польова пошта В3950 здійснити нарахування та виплату недонарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з липня 2016 року по дату звільнення -
17.02.2017 у розмірі встановленому чинним законодавством України щодо грошового забезпечення військовослужбовців; зобов'язати військову частину - польова пошта В3950 та Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену при звільненні з військової служби відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

У поданій касаційній скарзі позивач, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У свою чергу, за змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 займав посаду водія розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини польова пошта В3950, у військовому званні солдат. Посада позивача не належить до переліку службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України "Про запобігання корупції".

Під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, відповідно до статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" розуміються, зокрема, військові посадові особи вищого офіцерського складу, якими в силу частини 2 статті 5 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" є військовослужбовці зі званнями: генерал-майор, контр-адмірал, генерал-лейтенант, віце-адмірал, генерал-полковник, адмірал, генерал армії України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року у справі №537/3472/17 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини польова пошта В3950 (А4267), Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Бевзенко

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова