Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.08.2018 року у справі №9901/745/18
Ухвала ВП ВС від 14.10.2019 року у справі №9901/745/18

УХВАЛА

Іменем України

09 вересня 2020 року

Київ

справа №9901/745/18

адміністративне провадження №П/9901/745/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В.,

суддів: Бившевої Л. І., Васильєвої І. А., Ханової Р. Ф., Юрченко В. П.,

за участю:

секретаря судового засідання Івашків Р. В.,

представника позивача Остапенка Д. М.,

представника третьої особи Нарольської Т. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Вища рада правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19.07.2018 №1241/ко-18,

ВСТАНОВИВ:

І. ПОЗОВНІ ВИМОГИ

До Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), який звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія, відповідач), у якому просить суд визнати протиправним, невмотивованим та необ'єктивним і скасувати рішення ВККС про невідповідність судді Ленінського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 займаній посаді судді від 19.07.2018.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування заявлених вимог, з урахуванням додаткових пояснень, позивач зазначив про протиправність прийнятого ВККС рішення, оскільки Комісія вийшла за межі своїх повноважень, рекомендувавши у резолютивній частині Вищій раді правосуддя звільнити позивача. Позивач звертає увагу на те, що європейські стандарти не тільки не передбачають, а фактично прямо заперечують можливість звільнення суддів з посади лише за результатами кваліфікаційного оцінювання. При цьому, стаття 126 Конституції України не передбачає такої підстави для звільнення судді з посади, як невідповідність судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності. Позивач наголошує, що відповідно до Загальної декларації прав людини кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі та сприятливі умови праці й на захист від безробіття. Кожна людина має право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.

Позивач зауважує, що відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від
17.11.2010 якщо органи судової влади встановлюють системи для оцінювання роботи суддів, такі системи мають ґрунтуватися на об'єктивних критеріях. Як зазначає позивач, незважаючи на наявність такого стандарту, переважна більшість критеріїв є суб'єктивними. Оцінювання судді здійснюється на підставі "внутрішнього переконання" членів Комісії, що може ґрунтуватися на особистому ставленні до судді, особистих переконаннях, амбіціях, зацікавленості або неприязні, що є неприпустимим.

Позивач звертає увагу, що нездатність здійснювати правосуддя ОСОБА_1 або грубого порушення норм права, Комісією не встановлено, а порушення елементарних норм процесуального права не свідчить про низький рівень професійної компетентності позивача, зважаючи, зокрема і на високий бал за результатами іспиту. При цьому, в оскаржуваному рішенні ВККС здійснено аналіз деяких скасованих судових рішень позивача з наданням їм оцінки по суті. Крім того, Комісією перевищено повноваження щодо перевірки декларації, оскільки така діяльність згідно чинного законодавства є виключним повноваженням Національного агентства з питань запобігання корупції.

Позивач порушує питання про можливість оскарження рішення ВККС, посилається на те, що відповідно до чинного законодавства ВККС у пленарному складі може переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання. При цьому, як зауважує позивач, не встановлюється додаткових підстав для оскарження рішення; так само мова не йде і про перегляд результатів другого етапу кваліфікаційного оцінювання, а саме дослідження досьє та проведення співбесіди. Відтак, вбачається порушення статті 55 Конституції України, якою затверджено право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Також, позивач вказує на неправомірність процедури кваліфікаційного оцінювання в цілому, неправомірність порядку проведення оцінювання, упередженість та інші порушення порядку кваліфікаційного оцінювання з боку членів ВККС під час співбесіди з позивачем. Зважаючи на неправомірність упровадження процедури кваліфікаційного оцінювання, рішення про невідповідність позивача займаній посаді судді прийняте за результатами проведення такої процедури, також є неправомірним. На думку позивача, реалізація відповідачем своїх дискреційних повноважень щодо встановлення порядку кваліфікаційного оцінювання призвела до того, що під час прийняття рішення Комісією допущено порушення конституційних прав і гарантій позивача. Позивач просить суд позовні вимоги задовольнити та скасувати оскаржуване рішення.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов. У свою чергу, відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позову, з наступних підстав.

Система оцінювання суддів, як одна із складових елементів судової реформи. впроваджена для сприяння ефективному здійсненню правосуддя та підвищення якості судової системи держави. Метою кваліфікаційного оцінювання є визначення здатності судді й надалі здійснювати правосуддя за критеріями компетентності, професійної етики та добропорядності.

Відповідач зауважує, що приписи пункту 20 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими запроваджено процедуру оцінювання суддів, є чинними, неконституційними у встановленому порядку не визнавалися. Законом України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що до повноважень Комісії входить, зокрема, проведення кваліфікаційного оцінювання. Однією з підстав для проведення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання у випадках, визначених законом.

Як зазначає відповідач, на першому етапі кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 склав анонімне письмове тестування та виконав практичне завдання. В подальшому, позивач пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності. Відповідачем вказується, що позивач до проведення призначеної співбесіди ознайомився із суддівським досьє, за результатами ознайомлення з яким додаткових документів або пояснень Комісії не надав.

Комісією враховано, що ОСОБА_1, надаючи Комісії пояснення виявив неповне усвідомлення обов'язку судді щодо забезпечення особам, які звертаються до суду за захистом своїх прав, справедливий розгляд судових справ незалежним і безстороннім судом, що є невід'ємною складовою та важливою процесуальною гарантією права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Крім того, зміст пояснень судді свідчив про те, що суддя не докладав належних зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною та не вжив належних і достатніх заходів для того, щоб бути обізнаним про свої майнові інтереси та антикорупційні обов'язки.

Відповідач зауважує, що незгода позивача з підставами ухвалення рішення або мотивами, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, не може бути підставою для скасування рішення Комісії. Твердження позивача щодо упередженості членів Комісії під час співбесіди та прийнятті оскаржуваного рішення є суб'єктивним баченням, адже Комісією забезпечується проведення кваліфікаційного оцінювання на засадах гласності, прозорості, відкритості, справедливості, рівності, єдності процедури та методології, застосування єдиних критеріїв оцінювання суддів, що дозволяє отримати достовірні результати.

Також відповідач у відзиві заперечує доводи позивача, що оскаржуване рішення порушує його право на працю та на захист від незаконного звільнення. ВККС звертає увагу, що рішення Комісії щодо внесення подання з рекомендацією про звільнення позивача з посади судді не є остаточним і за своєю природою має рекомендаційний характер. Вирішення такого питання належить, відповідно до Конституції України виключно до повноважень Вищої ради правосуддя. Відповідач стверджує, що обставини спірних правовідносин вказують на законність прийнятого Комісією рішення, а тому вимоги позивача про його скасування є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якому останній вказав, що вважає відзив на адміністративний позов необґрунтованим, незаконним і таким, що не підлягає задоволенню. Позивач не погоджується з доводами відповідача у відзиві про відсутність доказів на підтвердження підстав для оскарження рішення Комісії, оскільки позивачем надано найбільш вичерпний перелік доказів, який стосується цієї справи і може бути наданий саме позивачем. Так, основним доказом у цій справі є викладене у спірному рішенні та відеозапис співбесіди, що знаходиться у публічному доступі. Позивач наголошує, що оцінка доказів є повноваженням суду, а не відповідача, доводи ВККС про те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження передбачених частиною 3 статті 83 Закону України "про судоустрій і статус суддів" підстав для оскарження рішення Комісії, є неправомірними і не відповідають чинному законодавству. Отже, відзив у жодний спосіб не спростовує доводів, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях до неї.

Вища рада правосуддя - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача надала суду пояснення щодо позову, де повідомила, що 22.10.2018 на адресу Вищої ради правосуддя надійшли рекомендації ВККС про звільнення з посад суддів, у тому числі позивача. Рекомендація перебуває на розгляді члена Вищої ради правосуддя, будь-яких рішень по судді ОСОБА_1. Вища рада правосуддя не приймала. Вища рада правосуддя звертає увагу, що здійснює свою діяльність на підставі Конституції України, Закону України "Про Вищу раду правосуддя", в межах та у спосіб, що передбачені законодавчими актами.

Третя особа просить суд врахувати надані пояснення при прийнятті законного та обґрунтованого рішення у даній справі.

Позивач подав до суду відповідь на пояснення третьої особи щодо позову, вказав, що Вища рада правосуддя не врахувала вимоги частини 1 статті 165 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у наданих поясненнях висновків та позиції по суті позову не викладено, підтримки або заперечення проти позову не викладено.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні посилався на письмові пояснення щодо позову.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою суду від 23.08.2018 відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправним та скасування рішення. Суд дійшов висновку справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 22.11.2018 без виходу до нарадчої кімнати задоволено клопотання позивача, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Вищу раду правосуддя.

Ухвалами суду без виходу до нарадчої кімнати задоволено клопотання представників позивача про витребування доказів, про приєднання доказів, документів до матеріалів справи, про відкладення розгляду справи, про ознайомлення з матеріалами справи.

Розгляд справи відкладався неодноразово.

Ухвалою від 20.02.2019 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 27.02.2019 визнано необґрунтованим заявлений представниками позивача відвід головуючого судді. Провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 06.03.2019 у задоволенні заяви представника позивача про відвід головуючого судді відмовлено.

Ухвалою від 15.03.2019 поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін).

Ухвалою від 29.05.2020 визнано необґрунтованим заявлений представником позивача відвід колегії суддів. Провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 05.06.2019 у задоволенні заяви представника позивача про відвід колегії суддів відмовлено.

Ухвалою від 07.06.2019 поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін).

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.05.2019 залишено без змін.

Ухвалою суду від 31.01.2020 призначено розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін).

Ухвалами від 08.07.2020,07.09.2020 задоволено клопотання третьої особи про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 09.09.2020 за участю представників позивача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали про закриття провадження у справі №9901/745/18.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

21.07.2008 Указом Президента України ОСОБА_1 призначений на посаду судді Ленінського районного суду міста Харкова строком на п'ять років. Постановою Верховної Ради України від 06.06.2013 ОСОБА_1 обрано суддею цього суду безстроково.

Рішенням ВККС від 01.02.2018 №8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, у тому числі, судді Ленінського районного суду міста Харкова ОСОБА_1. Вказаним рішенням запроваджено тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей під час кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.

На першому етапі кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 75,375 бала. За результатами виконання практичного завдання ОСОБА_1 набрав 86 балів. На етапі складення іспиту суддя загалом набрав 161,375 бала та був допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди".

Суддя ОСОБА_1 пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей. За результатами тестування складено висновок та визначено рівні прояву показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

За критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) ОСОБА_1 набрав 361,035 бала, за критерієм професійної етики - 158 балів, за критерієм доброчесності - 114,67 бала.

За результатами дослідження суддівського досьє та проведеної співбесіди, під час якої було обговорено дані щодо його відповідності критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, з урахуванням інформації, отриманої під час проведення співбесіди, колегія Комісії прийняла рішення, яким визначила, що суддя Ленінського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 633,7 бала. Визнано суддю Ленінського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді. Рекомендовано Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення з посади судді Ленінського районного суду міста Харкова ОСОБА_1.

Мотивами вказаного рішення стало те, що за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Ленінського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 набрав 633,7 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.

Не погодившись з прийнятим Комісією рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про його скасування.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, визначеному Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Частинами 1 , 3 статті 92 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус судді" визначено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

Порядок роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначається Частинами 1 , 3 статті 92 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус судді".

Приписами пункту 7 частини першої статті 93 "Про судоустрій і статус суддів" до повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України віднесено проведення кваліфікаційного оцінювання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика та доброчесність.

Критеріями кваліфікаційного оцінювання, за частиною 2 статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Відповідно до частини 5 статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Згідно з частиною 1 статті 85 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

На виконання частиною 1 статті 85 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"одавчих приписів Комісія рішенням від 03.11.2016 №143/зп-16 затвердила Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення), а рішенням від 04.11.2016 №144/зп-16 - Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 16 розділу ІІІ Положення дослідження досьє полягає у систематизації, аналізі, зборі, уточненні даних досьє судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання.

Пунктом 18 розділу ІІІ Положення передбачено, що за результатами дослідження досьє доповідач готує доповідь. У доповіді доповідач зазначає, зокрема, встановлені у ході дослідження показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання, а також пропозиції щодо дослідження досьє.

Відповідно до пункту 19 розділу ІІІ Положення співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів:

оголошення доповіді за результатами дослідження досьє;

надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію;

послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідності судді займаній посаді.

Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та згідно з пунктом 20 розділу III Положення під час співбесіди обов'язковому обговоренню із суддею (кандидатом на посаду судді) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.

Пунктами 22,23 розділу ІІІ Положення суддя (кандидат на посаду судді), який проходить кваліфікаційне оцінювання, під час співбесіди має право надавати пояснення з питань, пов'язаних з проходженням іспиту, та інформації і документів, що містяться у його досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами досьє.

Дослідження досьє полягає у систематизації, аналізі, зборі, уточненні даних досьє кандидата на посаду судді з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання.

Члени Комісії мають право ставити судді (кандидату на посаду судді) запитання щодо оголошених під час доповіді показників, самостійно знайомитися з досьє, ставити запитання доповідачу, порушувати перед Комісією питання, які виникли під час ознайомлення з досьє.

Дослідження досьє та проведення співбесіди як один із етапів кваліфікаційного оцінювання має на меті, окрім іншого, встановити відповідність кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності.

Встановлені Законом критерії кваліфікаційного оцінювання суддів (кандидатів на посаду судді) спрямовані на забезпечення суддівського корпусу професійними кадрами високого рівня кваліфікації з урахуванням морально-психологічних якостей та загальних здібностей.

Пунктом 11 розділу V Положення передбачено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв бала більшого за 0.

Відповідно до частини 1 статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення про підтвердження або не підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

За частиною 3 статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

Згідно із частинами 7 , 8 статті 101 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" рішення Комісії можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених частинами 7 , 8 статті 101 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.

V. ОЦІНКА СУДУ

У справі, що розглядається предметом спору є рішення, у якому Комісія, окрім іншого, висловила рекомендацію звільнити позивача з посади судді у зв'язку зі встановленою невідповідністю займаній посаді.

З огляду на наведені положення законодавства, зокрема частини 8 статті 101 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка передбачає умову, за якої можна оскаржити рішення ВККС, що містить рекомендацію щодо вчинення певних дій чи прийняття рішень, суд, беручи до уваги встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини, дійшов висновку, що провадження в цій справі необхідно закрити з таких підстав.

Зі змісту положень частини 8 статті 101 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначається, що рішення, яке містить рекомендацію ВККС, може бути оскарженим після того, як його буде реалізовано через рішення органу, який за законом вправі розглядати рішення з рекомендацією і ухвалювати за ним відповідне рішення. Встановлення законом такої умови не обмежує і не позбавляє права кожного, хто його має, на оскарження рішень ВККС до адміністративного суду, а лише визначає, з настанням якої події рішення ВККС щодо надання рекомендації можуть оскаржуватися в судовому порядку.

З викладеного також слідує, що рішення ВККС про оцінювання є підставою для відповідної рекомендації про звільнення, тому обставини прийняття цього рішення повинні перевірятися судом лише після та разом з ухваленим рішенням ВРП за результатами такої рекомендації.

У контексті подібних (схожих) фактичних передумов такий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду раніше у справах №9901/637/18, №9901/831/18, зазначивши, що кваліфікаційне оцінювання є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

При цьому, виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.

Водночас, за змістом статей 1, 3 Закону України від 21.12.2016 №1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції Вищої ради правосуддя.

Тобто, вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар'єри судді, є обов'язковим для виконання та викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.

Згідно приписів Закону України "Про Вищу раду правосуддя" рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, суддя (кандидат на посаду судді) має право оскаржити до адміністративного суду (Закону України "Про Вищу раду правосуддя").

При цьому рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання Комісії про звільнення судді ВРП може і не погодитися з висновком ВККС.

З огляду на те, що процедура кваліфікаційного оцінювання, підбиття її підсумків (у ВККС) і застосування наслідків (рішенням ВРП) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього "кваліфікаційного" провадження.

Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах "кваліфікаційного" провадження ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об'єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов'язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.

У свою чергу, ВРП може ухвалити рішення про відмову в задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення в повному обсязі.

Враховуючи наведене правове регулювання, а також статус і повноваження ВРП та ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, Верховний Суд вважає, що передбачене частиною 1 статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП.

З урахуванням послідовності прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.

Узагальнюючи наведене, рішення ВККС з рекомендацією ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді позивача є тим рішенням, яке не може бути самостійним предметом судового розгляду. Ці обставини унеможливлюють розгляд справи по суті спору та є підставами для закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Як передбачено частиною 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої частиною 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Разом з тим, у цій справі мотивами для закриття провадження у справі стали не порушення правил предметної підсудності, а передчасне звернення суб'єкта адміністративного права до адміністративного суду, якому за процесуальним законом підсудний цей спір, а відтак потреби у такому роз'ясненні немає.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 238, статтями 243, 245, 266, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Вища рада правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19.07.2018 №1241/ко-18 закрити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.09.2020.

-------------------------

-------------------------

-------------------------

-------------------------

-------------------------

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

І. А. Васильєва

Р. Ф. Ханова

В. П. Юрченко

Судді Верховного Суду