Історія справи
Ухвала КАС ВП від 23.09.2020 року у справі №240/10032/19

УХВАЛА23 вересня 2020 рокум. Київсправа № 240/10032/19адміністративне провадження № К/9901/22884/20Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:судді-доповідача Мороз Л. Л.,суддів: Рибачука А. І., Стеценка С. Г.,перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України у якому просив:- визнати протиправним і скасувати пункт 13 рішення Міністерства оборони України про відмову, як особі звільненій із військової служби за контрактом, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 1 групи з 06.06.2019 року внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від19.07.2019 року №95;- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому, як особі звільненій з військової служби за контрактом, у зв'язку із встановленням інвалідності 1 групи з 06.06.2019 внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку в розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2019, відповідно до статей
16-16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" М2011-ХІІ та в Порядку затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року N 975.Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано пункт 13 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1, як особі звільненій із військової служби за контрактом, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 1 групи з 06.06.2019 внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від19.07.2019 року №95.Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 1-ї групи інвалідності з 06.06.2019 у розмірі та порядку, встановленому Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та ст.
16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з прийняттям відповідного рішення та урахуванням висновків суду, викладених у даній справі.У решті позову відмовлено.Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2020 року скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року та прийнято нове рішення, яким адміністративний позов задоволено повністю.
Абзац третій резолютивної частини рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року у справі №240/10786/19 змінено, виклавши в такій редакції:"Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому, як особі звільненій з військової служби за контрактом, у зв'язку із встановленням інвалідності 1 групи з 06.06.2019 внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку в розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2019, відповідно до статей
16-16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" М2011-ХІІ та в Порядку затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року N 975".В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року залишено без змін.Не погодившись з цими судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 07 вересня 2020 року.За правилами частини
1 статті
334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -
КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.Предметом розгляду в цій справі є оскарження пункту 13 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19 липня 2019 року №95 про відмову ОСОБА_1, як особі звільненій із військової служби за контрактом, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 1 групи.Таким чином, спір у даній справі виник з приводу оскарження фізичною особою рішення та дій суб'єкта владних повноважень щодо призначення соціальних виплат.Справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.Колегія суддів перевірила наведені в касаційній скарзі обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження у справі, дослідила додані до скарги матеріали і дійшла висновку про наступне.
Частиною
3 статті
3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.Пункт
8 частини
2 статті
129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті
14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті
13 КАС України.Згідно з частиною
1 статті
328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною
1 статті
328 КАС України.Пунктом
2 частини
5 статті
328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом
2 частини
5 статті
328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом
2 частини
5 статті
328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.За змістом пункту
3 частини
6 статті
12 КАС України для цілей пункту
3 частини
6 статті
12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Таким чином, справа в силу пункту
3 частини
6 статті
12 КАС України віднесена до справ незначної складності.Відповідно до частини
5 статті
328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню:1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частини
5 статті
328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частини
5 статті
328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.Судові рішення, ухвалені у справах незначної складності, підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, виключний перелік яких передбачений підпунктами "а " - "г" пункту
2 частини
5 статті
328 КАС України.Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У касаційній скарзі скаржник не навів обставин, передбачених у пункті
2 частини
5 статті
328 КАС України.Процесуальний закон передбачає умови, за наявності яких справи незначної складності можуть переглядатися в касаційному порядку.Якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися, щонайменше, новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджуванні питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті "а" пункту
2 частини
5 статті
328 КАС України.Посилання скаржника на положення підпункту "б" пункту
2 частини
5 статті
328 КАС України є необґрунтованими, оскільки скаржником не зазначено, які саме обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням у справі №560/34/20, підлягають спростуванню та не вказано в якій справі таке спростування здійснюється (здійснюватиметься).
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржується судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.Згідно з пунктом
1 частини
1 статті
333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах
Levages Prestations Services v. France (
Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.Суд також враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09 жовтня 2018 року (заява № 26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.На підставі вищенаведеного та керуючись статтями
257,
328,
333,
359 Кодексу адміністративного судочинства України, -УХВАЛИВ:Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржнику.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.СуддіЛ. Л. Мороз А. І. Рибачук С. Г. Стеценко