Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.08.2018 року у справі №804/6203/17

УХВАЛА

21 вересня 2018 року

Київ

справа №804/6203/17

касаційне провадження №К/9901/60129/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бившевої Л.І., перевірив касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від
09.07.2018 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлан" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2018.

Верховний Суд ухвалою від 28.08.2018 касаційну скаргу залишив без руху, оскільки до скарги не додано документа про сплату судового збору. Цією ж ухвалою скаржнику встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення недоліків.

У межах строку, встановленого судом, відповідач cудовий збір не сплатив, проте надіслав клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, обґрунтоване посиланням на недостатність коштів для сплати судового збору, що унеможливило виконати вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху. На підтвердження вказаних доводів надано копії листів органу державної казначейської служби.

Частиною 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Разом з тим, положення наведеної статті процесуального закону надає суду певні можливості для зменшення тягаря судових витрат за своїм розсудом у кожній конкретній ситуації, тоді як Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (у редакції, чинній як на час подання касаційної скарги, так і на час розгляду клопотання) у певних категоріях справ/певної категорії населення безальтернативно звільняє від обов'язку сплачувати судовий збір, серед яких органи доходів і зборів відсутні (Закон України "Про судовий збір").

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.

Таким чином, клопотання податкового органу про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частини 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення частини 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, а копію касаційної скарги залишити у суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду Л.І. Бившева