Історія справи

Постанова ВП ВС від 12.12.2018 року у справі №9901/686/18
Ухвала КАС ВП від 15.07.2018 року у справі №9901/686/18

УХВАЛА

21 серпня 2018 року

Київ

справа №9901/686/18

адміністративне провадження №П/9901/686/18

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., перевіривши матеріали адміністративної справи № 9901/686/18 за позовом ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання рішення протиправним і нечинним,

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2018 року ОСОБА_2 (далі за текстом - позивач або ОСОБА_2) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі за текстом - ВККС або відповідач), у якому просить визнати протиправним і нечинним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27 квітня 2018 року № 592/ко-18, яким вирішено внести до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Апеляційного суду Тернопільської області.

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2018 року вказана позовна заява залишена без руху з підстав її невідповідності вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), а позивачу надано строк у 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення вказаних в ухвалі недоліків, зокрема, додати оригінал або належним чином засвідчену копію оскаржуваного рішення.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 13 липня 2018 року позивач надіслав 18 липня 2018 року та 19 липня 2018 року на адресу суду заяви про усунення недоліків, зокрема, було надано належним чином засвідчену копію оскаржуваного рішення.

З позову та доданих до нього матеріалів вбачається, що рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 26 квітня 2018 року № 552/кo-18, ухваленим за результатами кваліфікаційного оцінювання визначено, що суддя Апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2 не склав іспит для суддів місцевих та апеляційних судів; відмовлено судді Апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди"; визнано суддю Апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2 таким, що не відповідає займаній посаді; рекомендовано Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення з посади судді Апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27 квітня 2018 року № 592/ко-18 вирішено наступне: "внести до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Апеляційного суду Тернопільської області".

Пунктом 4 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За наслідками перевірки суддею-доповідачем встановлено, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з огляду на наступне.

Згідно частини 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини 4 статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження, серед іншого, актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Особливості розгляду цієї категорії спорів визначено у статті 266 КАС України.

Водночас, завданням адміністративного судочинства, як визначено у частині 1 статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Згідно з частиною 8 статті 101 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.

Зазначене положення закону є спеціальним стосовно статей 22, 266 КАС України та спрямована на унеможливлення множинності судових процесів.

Таким чином, з викладених законодавчих приписів і матеріалів позовної заяви можна зробити висновок, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27 квітня 2018 року № 592/ко-18 не може бути самостійним предметом судового розгляду.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на обставини, у зв'язку з якими ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду і наведене вище правове регулювання цих відносин, суд вважає, що у відкритті провадження у справі за цим позовом слід відмовити, оскільки цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна позиція вже висловлена Верховним Судом в ухвалі від 20 серпня 2018 року у справі № 9901/733/18.

Частиною 6 статті 170 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Проте, необхідно зазначити, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити у сукупності з положеннями частини 3 статті 124 Конституції України та в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також тих, що підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства за спеціальною процедурою згідно з імперативними вимогами статті 101 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Керуючись статтями 22, 170, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі № 9901/686/18 за позовом ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання рішення протиправним і нечинним.

2. Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.

3. Судове рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

4. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала підписана 21 серпня 2018 року.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк