Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.07.2020 року у справі №640/6398/19

УХВАЛА

13 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 640/6398/19

адміністративне провадження № К/9901/29865/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н. А., перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №640/6398/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДМС України в м. Києві від 11 березня 2019 року № 45-К "Про звільнення ОСОБА_1";

- поновити позивача на посаді в ЦМУ ДМС України у місті Києві та Київській області, яка за своїми умовами праці, функціональними обов'язками та повноваженнями відповідає або є рівнозначною займаній нею станом на 11 березня 2019 року, днем 11 березня 2019 року;

- стягнути з ЦМУ ДМС України у місті Києві та Київській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з ЦМУ ДМС України у місті Києві та Київській області на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць;

- звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді в ЦМУ ДМС України у місті Києві та Київській області, яка за своїми умовами праці, функціональними обов'язками та повноваженнями відповідає або є рівнозначною займаній нею станом на 11 березня 2019 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2019 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2019 року скасовано та прийнято нове рішення. Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДМС України в м. Києві від 11 березня 2019 року №45-К "Про звільнення ОСОБА_1". Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу юридичного забезпечення ГУ ДМС України в м. Києві з 12 березня 2019 року. Стягнуто з ГУ ДМС України в м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 березня 2019 року по 17 червня 2020 року в розмірі 54 730 гривень 05 копійок, без врахування обов'язкових платежів.

Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу юридичного забезпечення ГУ ДМС України в м. Києві та в частині стягнення з ГУ ДМС України в м. Києві на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року у справі № 640/6398/19 в частині стягнення з Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року у справі № 640/6398/19 залишено без змін.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А, код ЄДРПОУ 425525983) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 березня 2019 року по 17 червня 2020 року в розмірі 470 370 гривень (чотириста сімдесят тисяч триста сімдесят) гривень 13 копійок, без врахування обов'язкових платежів.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області подано касаційну скаргу, яка надійшла до суду касаційної інстанції 14 липня 2021 року.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України, в редакції яка діє з 08 лютого 2020 року, підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

За правилами частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Так, у касаційній скарзі скаржник зазначає, що оскаржує судові рішення з підстав, викладених у п.1, 3, 4 ч.4 ст.328 КАС України.

У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Скаржник вказав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт та зазначення щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Суд зазначає, що подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник не обґрунтував у чому саме полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, та, як на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Крім того, скаржник вказав, що судом апеляційної інстанції не було враховано правову позицію Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Також, скаржником процитовано постанови Верховного Суду без взаємозв'язку із ч.4 ст.328 КАС України.

При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судом було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права (п.4 ч.4 ст.328 КАС України) щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Таких висновків заявник не зазначив, а касаційна скарга лише містить по тексту загальні посилання на приклади постанов Верховного Суду з їх частковим цитуванням, без зазначення конкретного висновку, який заявник касаційної скарги вважає таким, що не був застосованим судом апеляційної інстанції.

При цьому, касаційна скарга не містить вказівки на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.

У касаційній скарзі не зазначено, який саме висновок необхідно сформулювати та на підставі аналізу яких актів законодавства.

З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункти 1, 3, 4 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України.

Відповідно до частини 7 статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному частини 7 статті 332 КАС України. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги не є обмеженням доступу до суду та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №640/6398/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич