Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.05.2018 року у справі №826/11346/16

УХВАЛА

26 квітня 2018 року

Київ

справа №826/11346/16

касаційне провадження №К/9901/48029/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 у справі №826/11346/16 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 у серпні 2016 року звернулася до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 26.12.2017 позовні вимоги задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.03.2018 повернув апеляційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від
26.12.2017 апелянту.

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві 12.04.2018 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що тимчасова відсутність коштів на рахунках відповідача є наслідком невиконання ухвали про залишення апеляційної скарги на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 08.02.2018 без руху.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, частини 2 статті 55 Конституції України, статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018, судом з'ясовано такі обставини.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 26.12.2017 позовні вимоги задовольнив.

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві подала апеляційну скаргу на судове рішення суду першої інстанції разом із клопотанням про відстрочення сплати судового збору у зв'язку із зупиненням проведення платежів за платіжними дорученнями.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.02.2018 залишив апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) щодо надання документу про сплату судового збору, та встановив десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання документу про сплату судового збору.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення копія вказаної ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018 була отримана відповідачем 26.02.2018.

У межах встановленого ухвалою від 19.02.2018 строку Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, в обґрунтування якого зазначено про зупинення проведення платежів за платіжними дорученнями.

Скаржник не обґрунтовує, яким чином додатковий час сприятиме виконанню вимоги суду щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги по цій справі, а також скаржником не надано суду апеляційної інстанції жодних доказів можливості в подальшому сплатити суму судового збору.

У зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений строк, який закінчився 12.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.03.2018 повернув апеляційну скаргу скаржнику на підставі частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) з урахуванням положень частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документу про сплату судового збору.

Зі змісту положень частини 1 статті 169, частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що невиконання вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема щодо надання документу про сплату судового збору, при зверненні з апеляційною скаргою є підставою для постановлення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для надання особі, яка подає апеляційну скаргу, усунути вказані недоліки. Така ухвала повинна містити інформацію щодо недоліків апеляційної скарги, способу їх усунення і встановлювати строк, достатній для вчинення відповідних процесуальних дій, який може бути продовжено у відповідності до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення судом апеляційної інстанції процесуальної дії).

Враховуючи викладене, суд може відтермінувати особі, яка звертається до суду, зокрема з апеляційною скаргою, виконання обов'язку щодо усунення недоліків апеляційної скарги, в тому числі щодо сплати судового збору, на певний строк, у разі наявності в такої особи об'єктивних перешкод для своєчасного вчинення таких дій.

При цьому суд, вирішуючи питання про продовження процесуального строку, повинен врахувати обставини, які б вказували на реальну можливість виконання процесуального обов'язку з усунення недоліків.

Зі змісту положень частини 1 статті 169, частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, яка набрала законної сили, є безумовною підставою для повернення такої апеляційної скарги.

Як зазначено вище, позивач, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, не виконав вимоги до апеляційної скарги щодо надання документу про сплату судового збору, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції було залишення апеляційну скаргу без руху та встановлено скаржнику достатній строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

При цьому, скаржник звернувся до суду з клопотаннями про продовження строку на усунення недоліків, у зв'язку із зупиненням проведення платіжних доручень за всіма рахунками, кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету та економічної класифікації видатків бюджету, крім захищених.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися підставою для продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для висновку про неправомірність повернення судом апеляційної інстанції податковому органу апеляційної скарги, у зв'язку з неусуненням недоліків, встановлених ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху.

Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації позивачем права на апеляційне оскарження судових рішень не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Зі змісту положень Закону України "Про судовий збір", Кодексу адміністративного судочинства України надання документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі є одним із процесуальних обов'язків для реалізації права на звернення до суду, зокрема з апеляційною скаргою, та не є обмеженням гарантованого права на доступ до суду.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 у справі №826/11346/16 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк