Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.07.2019 року у справі №1640/2638/18

УХВАЛА

10 липня 2019 року

Київ

справа №1640/2638/18

адміністративне провадження №К/9901/18622/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т. Г.,

суддів: Стеценка С. Г., Тацій Л. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

03 липня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у справі № 1640/2638/18.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.

Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини 3 статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також пункт 7 частини 3 статті 2 КАС України, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

В свою чергу згідно з частиною 4 статті 291 КАС України рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типовної справи може бути оскаржено в касаційному порядку виключно з таких підстав:

1) суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи;

2) справа, в якій судом першої та (або) апеляційної інстанції ухвалено рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не відповідає ознакам типової справи.

Верховний Суд зазначає, що оскаржувані судові рішення у даній справі ухвалені з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.12.2018, прийнятій за результатами розгляду зразкової справи № 802/2196/17-а (Пз/9901/1/18), а справа відповідає ознакам типової, наведеним у вказаному судовому рішенні, оскільки відповідачем у ній є аналогічний суб'єкт владних повноважень, спір виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги: позивач - пенсіонер органів внутрішніх справ, якому призначено пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідач - ліквідаційна комісія УМВСУ, предмет позову - зобов'язання відповідача виготовити та направити до ГУ ПФУ нову довідку про розмір грошового забезпечення.

Доводи касаційної скарги не містять обґрунтування щодо наявності у даному випадку обставин, визначених частиною 5 статті 291 КАС України.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд приходить до висновку, що дану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 13, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій