Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.06.2019 року у справі №815/2716/18

УХВАЛА

10 червня 2019 року

Київ

справа №815/2716/18

адміністративне провадження №К/9901/15618/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С. Г.,

суддів: Бучик А. Ю., Тацій Л. В.,

перевіривши касаційну скаргу Військового комісара Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеського обласного військового комісаріату в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Одеського обласного військового комісаріату щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпоряднику бюджетних коштів висновку щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві"; - зобов'язати Одеський обласний військовий комісаріат подати висновок та документи розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року позов задоволено повністю.

Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки оскаржив вказане рішення в апеляційному порядку. В свою чергу, апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке обґрунтоване відсутністю коштів на вчасну сплату судового збору.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з тим, що апелянтом не було надано суду доказів, які підтверджують неможливість сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги у межах встановлених КАС України строків.

Враховуючи, що апелянтом не виконано вимог ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року, суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, не погодившись з вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, засобами поштового зв'язку направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення про передачу справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що відсутність законодавчо визначеного механізму фінансування новоутвореного Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки призвела до неможливості здійснення оплати судового збору у відповідний строк.

Перевіряючи касаційну скаргу про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд виходить з наступного.

За приписами пункту 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

В свою чергу, у відповідності до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 КАС України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

При цьому у відповідності з положеннями частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України).

Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього відповідач як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Більше того, відповідач у межах встановленого судом строку не усунув недоліки апеляційної скарги.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про неповажний характер вказаних відповідачем підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.

За таких обставин, подана Військовим комісаром Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, в розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може будь також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення у справі "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Керуючись ст.ст. 248, 328, 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військового комісара Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді С. Г. Стеценко

А. Ю. Бучик

Л. В. Тацій