Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.09.2019 року у справі №400/787/19

УХВАЛА

11 березня 2020 року

Київ

справа №400/787/19

адміністративне провадження №К/9901/24795/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Гімона М. М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про стягнення судового збору, понесеного у зв'язку з переглядом у суді касаційної інстанції справи № 400/787/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Верховного Суду 5 березня 2020 року надійшла заява ОСОБА_1, в якій він просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області на користь позивача судовий збір у сумі 1921 грн, сплачений через відділення Альфа-Банку квитанція №1-5483к від 27 вересня 2019 року за подання касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються КАС України.

Як вбачається з поданої заяви, її адресовано до Вищого адміністративного суду, який припинив свою діяльність, а з 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд. При цьому позивач посилається на те, що Вищим адміністративним судом 31 жовтня 2019 року було ухвалено постанову у цій справі, що не узгоджується з дійсними обставинами справи.

У заяві позивач посилається на те, що відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 356 КАС України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Зазначаючи, що у постанові суду касаційної інстанції від 31 жовтня 2019 року не вирішено питання розподілу судових витрат, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області на користь позивача судовий збір у сумі 1921 грн, сплачений за подання касаційної скарги.

Правила розподілу судових витрат визначені у статті 139 КАС України. Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Постановою суду касаційної інстанції від 31 жовтня 2019 року касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена, ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги скасована, справа направлена для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

За наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1, П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 грудня 2019 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив.

Враховуючи, що у цій справі судом касаційної інстанції було здійснено касаційний перегляд ухвали суду апеляційної інстанції, тобто предметом касаційного перегляду було процесуальне питання, рішення по суті позовних вимог судом касаційної інстанції не переглядалося, відповідно, не змінювалося і не ухвалювалося нове, а справу було направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, є підстави вважати, що заява про стягнення судових витрат є очевидно безпідставною і необґрунтованою.

Відповідно до частини 2 статті 167 КАС України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

З огляду на викладене, заява підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Разом з тим, варто зауважити, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.

Водночас, якщо питання про судові витрати не було вирішено судом, що ухвалив судове рішення, КАС України передбачає можливість вирішення цього питання після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Порядок вирішення цього питання визначає стаття 252 КАС України шляхом винесення судом додаткового рішення.

На підтвердження доводів, що судом апеляційної інстанції не вирішено питання розподілу судових витрат, заявником надано копію постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, проте ця обставина не дає підстав для вирішення цього питання судом касаційної інстанції, натомість не позбавляє ОСОБА_1 права звернутися до апеляційного суду із заявою в порядку статті 252 КАС України.

Керуючись статтею 167 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Повернути без розгляду заяву ОСОБА_1 про стягнення судового збору, понесеного у зв'язку з переглядом у суді касаційної інстанції справи № 400/787/19 заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає..............

М. М. Гімон,

Суддя Верховного Суду