Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.12.2019 року у справі №826/13129/18

УХВАЛА

05 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 826/13129/18

адміністративне провадження № К/9901/21775/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н. Є.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року у справі за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ-Енерго" до Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСТ-Енерго" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку ТОВ "ОСТ-Енерго" має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення за червень 2015 року в сумі 56 466 622 грн у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у визначений законом термін та зобов'язати Державну фіскальну службу України збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку ТОВ "ОСТ-Енерго" має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від'ємного значення за декларацією з податку на додану вартість за червень 2015 року (з урахуванням уточнюючого розрахунку від 31 травня 2018 року №9106277573) у сумі 56 466 622 грн. та відобразити збільшення в сумі 56 466 622 грн у витягу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 травня 2019 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку ТОВ "ОСТ-Енерго" має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення за червень 2015 року в сумі 56 466 622 грн. у системі електронного адміністрування податку на додану вартість: зобов'язано Державну фіскальну службу України збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку ТОВ "ОСТ-Енерго" має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у сумі 56 466 622 грн.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України.

4 березня 2020 року Державна податкова служба України звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з заявою про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 травня 2019 року у справі №826/13129/18 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року відмовлено в задоволенні заяви представника Державної податкової служби України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 травня 2019 року.

14 червня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної податкової служби України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким заяву задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року касаційну скаргу Державної податкової служби України залишено без руху та запропоновано скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати суду касаційної інстанції належні докази, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою у строк, визначений законом, або вказати інші підстави для поновлення цього строку.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвала про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 22 червня 2021 року.

Статтею 129 Конституції України визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 7 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також пункт 7 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано главою 2 розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 329 якого встановлено строк для подання касаційної скарги.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Окрім цього, пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, який діє як суб'єкт владних повноважень, однак, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 Кодексу адміністративного судочинства України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19, висловлено правову позицію, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Крім того, відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Також в постанові заначено, що не подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з наведенням підстав для поновлення такого строку, є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

З огляду на те, що скаржником у встановлені строки не усунуто недоліки касаційної скарги, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищенаведеного та керуючись частиною 3 статті 3, пунктом 4 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року у справі за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ-Енерго" до Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. Є. Блажівська

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх