Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.07.2019 року у справі №813/6393/15

УХВАЛА

07 серпня 2019 року

Київ

справа №813/6393/15

адміністративне провадження №К/9901/21775/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А. Ю.,

суддів: Мороз Л. Л., Рибачука А. І.,

перевіривши касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від
12.02.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від
23.05.2019 у справі №813/6393/15 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк", третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

29 липня 2019 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідаціЇ АТ "Дельта Банк" Кадировим В. В. направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі №813/6393/15.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

З матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк", третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому з урахуванням змін, просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення ОСОБА_1 до списку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі вкладу на суму 134 290,57 грн, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо відшкодування ОСОБА_1 як вкладнику, який має право на відшкодування коштів за вкладами у АТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі вкладу на суму 134 290,57
грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року, позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. щодо невключення ОСОБА_1 до списку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі вкладу на суму 134 290,57 грн, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо відшкодування ОСОБА_1 як вкладнику, який має право на відшкодування коштів за вкладами у АТ "Дельта банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі вкладу на суму 134290,57 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1461,60 грн сплаченого судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наявності протиправної бездіяльності відповідача, яка виразилась у невключенні позивача до переліку вкладників АТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду та про необхідність зобов'язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ "Дельта Банк".

Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і надалі - в новій редакції від 03 жовтня 2017 року; КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Адміністративна справа незначної складності (малозначна справа), відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України, це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина 3 статті 12 КАС України).

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме:

- щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених Статтею 257 КАС України;

- щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

- щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, у даній справі оскаржуються бездіяльність відповідача щодо невключення даних позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Враховуючи характер спірних правовідносин та предмет позову, зважаючи на значення справи для сторін, її категорію та складність і обраний позивачем спосіб захисту, а також приймаючи до уваги відсутність даних про те, що розгляд справи становить значний суспільний інтерес, Верховний Суд приходить до висновку про наявність законних підстав вважати дану справу такою, що є незначної складності.

Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин 3 та 4 статті 12 КАС України, а також випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не вбачаються та у касаційній скарзі не містяться.

Отже, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року, які ухвалено за правилами КАС України, в редакції від 03 жовтня 2017 року у справі №813/6393/15, не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі №813/6393/15 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк", третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. Ю. Бучик

Судді: Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук