Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.07.2021 року у справі №640/24866/19

УХВАЛА

08 липня 2021 року

Київ

справа №640/24866/19

адміністративне провадження №К/9901/23930/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А. В.,

суддів: Загороднюка А. Г., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року

у справі №640/24866/19

за позовом ОСОБА_1

до Офісу Генерального прокурора

про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії №1 від 04 листопада 2019 року №210 про неуспішне проходження прокурором відділу екстрадиції управління правової допомоги Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 15 листопада 2019 року №1526ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу екстрадиції управління правової допомоги Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України з 20 листопада 2019 року;

- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури з 21 листопада 2019 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу екстрадиції управління правової допомоги Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України з 21 листопада 2019 року;

- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 21 листопада 2019 року і до моменту фактичного поновлення на роботі;

- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням у розмірі 100000,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року, у задоволені позову відмовлено.

30 червня 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі №640/24866/19.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач, посилається на пункт 1 частини 4 статі 328 КАС України та звертає увагу на те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків Верховного Суду, зазначених у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №815/1554/17, а саме в частині відсутності конкретизації підстави звільнення в наказі, що породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.

Також підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржник звертає увагу на те, що наразі не існує висновку Верховного Суду щодо питання звільнення з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", на виконання вимог підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-IX.

Отже, доводи, якими відповідач обрунтовує касаційну скаргу, вказують на наявність обставин, визначених пунктами 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України, що є підставою для відкриття касаційного провадження, з метою перевірки судом касаційної інстанції вказаних обставин.

Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 12 328 329 330 334 КАС України в редакції ~law12~, Суд-

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі №640/24866/19.

2. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.

3. Витребувати з Окружного адміністративного суду міста Києва справу №640/24866/19.

4. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.........................................

А. В. Жук

А. Г. Загороднюк

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду