Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.12.2018 року у справі №453/1330/17

УХВАЛА

04 квітня 2019 року

Київ

справа №453/1330/17

адміністративне провадження №К/9901/8235/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів: Гімона М. М., Мороз Л. Л., -

під час розгляду касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ) на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 06 грудня 2018 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ГУ ПФУ про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Сколівський районний суд Львівської області ухвалою від 06 грудня 2018 року відмовив у задоволенні заяви ГУ ПФУ про роз'яснення рішення Сколівського районного суду Львівської області від 25 травня 2018 року.

ГУ ПФУ не погодилося з ухвалою цього суду і подало апеляційну скаргу.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 січня 2019 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ залишив без руху та надав десятиденний строк з дня отримання ухвали для подання документа про сплату судового збору. Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору зазначив, що апелянт не надав суду належних доказів, що свідчили б про неможливість або утруднення в сплаті судового збору.

Той самий суд ухвалою від 22 лютого 2019 року повернув апеляційну скаргу відповідача на підставі частин 2 , 5 статті 298, пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Суд визнав, що апелянт у визначений ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року строк не усунув недоліки апеляційної скарги.

ГУ ПФУ не погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і 20 березня 2019 року подало касаційну скаргу про їх скасування. Вважає, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів перевірила наведене в касаційні скарзі обґрунтування на користь задоволення заявлених у ній вимог, дослідила додані до скарги матеріали і дійшла висновку про таке.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС .

Із наведених обставин випливає, що скаржник просить скасувати в порядку касаційного провадження рішення суду першої інстанції, яке фактично не переглядалося судом апеляційної інстанції, оскільки суд цього рівня повернув апеляційну скаргу, яка була подана ГУ ПФУ, і рішення по суті спору не ухвалював.

У розумінні частини 1 статті 328 КАС наявність такої правової ситуації унеможливлює касаційний розгляд рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ГУ ПФУ оскаржило і рішення суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійде висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За частинами другою, третьої цієї статті у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: 1) 2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених пункту 5 частини 1 статті 333 КАС , якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

У цій справі суд апеляційної інстанції встановив, що апелянт подав апеляційну скаргу, до якої не долучив документ про сплату судового збору, йому було вказано на цей недоробок і надано час для його усунення. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 7900726196555 копію зазначеної ухвали скаржник отримав 05 лютого 2019 року. Відтак у зв'язку з невиконанням вимог закону та вимоги судової ухвали суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу. Факт несплати судового збору у касаційній скарзі не заперечуються.

Такі обставини дають підстави вважати, що оскаржене рішення суду апеляційної інстанції не є незаконним, правильне застосування ним норм права є очевидним і не викликає розумних і об'єктивно спроможних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Касаційна скарга не містить аргументів та суджень, достатніх для визнання її вимог обґрунтованими.

Зазначене у своїй сукупності робить неможливим відкриття касаційного провадження у цій справі.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 06 грудня 2018 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: М. М. Гімон

Л. Л. Мороз