Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.02.2021 року у справі №420/6790/19

УХВАЛА

04 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 420/6790/19

адміністративне провадження № К/9901/1732/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В.,

суддів: Бившевої Л. І., Ханової Р. Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі №420/6790/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі №420/6790/19 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Головне управління Державної податкової служби в Одеській області 12 січня 2021 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою судом з'ясовані такі обставини.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Державної податкової служби в Одеській області звернулось до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі №420/6790/19 було залишено без руху на підставі частини 2 статті 298 КАС України (у зв'язку з несплатою судового збору та відсутністю пояснень у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм прав).

18 вересня 2020 року до апеляційного суду надійшов документ про сплату судового збору, але не надходило документів, поданих на усунення таких недоліків апеляційної скарги, як надання обґрунтувань вимог апеляційної скарги із зазначенням того, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, із наданням копії таких обґрунтувань відповідно до кількості учасників справи

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року апеляційну скаргу повернуто заявнику, оскільки недоліки, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху не усунуто у визначений судом строку.

04 листопада 2020 року Головне управління Державної податкової служби в Одеській області вдруге звернулось з апеляційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі №420/6790/19.

Одночасно з апеляційною скаргою апелянтом подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з підстав того, що попередня скарга подана у межах визначеного процесуальним законом строку, однак була повернута у зв'язку з не наведенням обґрунтувань вимог апеляційної скарги із зазначенням того, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, із наданням копії таких обґрунтувань відповідно до кількості учасників справи.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року підстави пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення визнано неповажними, а апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам частини 3 статті 298 КАС України (у зв'язку з пропуском процесуального строку) та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаних недоліків.

У встановлений апеляційним судом строк, апелянт подав клопотання, в якому просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі №420/6790/19, посилаючись, у якості інших поважних причин на відсутність коштів для сплати судового збору; на постанову Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі №820/1212/17; на рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України; на повторне подання апеляційної скарги в межах граничного річного строку; на пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції ~law17~ від 18 червня 2020 року.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року підстави пропуску процесуального строку визнані неповажними та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі №420/6790/19.

Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Згідно з частиною 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частиною 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених у надісланій на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, заяві про поновлення строку апеляційного оскарження підстав суддя-доповідач може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв'язку з чим відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі частини 3 статті 298 КАС України.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 19 листопада 2020 року надавав податковому органу достатній строк для усунення недоліків вдруге поданої апеляційної скарги щодо надання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням причин поважності пропуску такого строку.

Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації відповідачем права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Відтак, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що відповідачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об'єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення у визначений законом процесуальний строк.

Відповідно до частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Крім того податковий орган звернувся з клопотанням у якому просив суд замінити Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області її правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про здійснення процесуального правонаступництва та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 52, пунктом 5 частини 1 та частиною 2 статті 333 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про заміну відповідача його правонаступником задовольнити.

Замінити Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області її правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі №420/6790/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ. В. Хохуляк Л. І. Бившева Р. Ф. Ханова