Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.01.2019 року у справі №9901/3/19

УХВАЛА

01 липня 2020 року

Київ

справа №9901/3/19

адміністративне провадження №П/9901/3/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В. П.,

суддів: Васильєвої І. А., Гусака М. Б., Данилевич Н. А., Пасічник С. С.,

секретар судового засідання - Титенко М. П.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - Гелхвіїдзе Д. Р.

розглянушви у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дії протиправними та бездіяльності, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

2.01.2019 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом, у якому просила:

- визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, вчинені в ході кваліфікаційного оцінювання судді Казанківського районного суду Миколаївської області - ОСОБА_1, а саме: щодо незаконного проведення іспиту, в частині виконання практичною завдання не у письмовій формі та без заповнення ОСОБА_1 зошиту для виконання практичного завдання; - щодо незаконного включення до резолютивної частини рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, від 21 грудня 2018 року, інформації про рекомендування розглянути питання про звільнення судді Казанківського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 із займаної посади;

- визнати протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, допущену під час кваліфікаційного оцінювання судді Казанківського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1, а саме: щодо грубого порушення уповноваженими представниками Вищої кваліфікаційної комісії суддів України "Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання", затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 04.11.2016 №144/зп-16, у рішенні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 25 квітня 2018 року; щодо неприйняття до уваги та ухилення від дослідження пояснень та клопотань судді Казанківського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 про можливість повторного виконання практичного завдання за належних обставин (відсутності позаштатної ситуації) та його перегляду, оформлених у виді заяв; щодо не зазначення у рішенні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 21 грудня 2018 року мотивів його ухвалення; щодо не встановлення за яким саме критерієм кваліфікаційного оцінювання суддя Казанківського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді;

- визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 21 грудня 2018 року;

- зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України провести кваліфікаційне оцінювання судді Казанківського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 відповідно до вимог законодавства України;

- стягнути з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у розмірі 2643 (дві тисячі шістсот сорок три)
гривні.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, немотивованим та ухваленим з порушенням законодавства України, актів ВККС України, принципів верховенства права, правової визначеності та незалежності судової влади.

Позивач вказує про порушення порядку та процедури проведення оцінювання, зокрема проведення практичного завдання, під час якого сталася позаштатна ситуація, в аудиторії вимкнулось світло, внаслідок чого у позивача перестали працювати технічні засоби - ноутбуки. Оскільки іспит (практичне завдання) проводився за допомогою автоматизованих систем з забезпеченням учасників іспиту необхідними технічними засобами та носіями (ноутбуком, який мав доступ до мережі ЛІГА - ЗАКОН та РАДА - ЗАКОН), то вона, як учасник іспиту, втратила можливість приймати в ньому участь. Зазначена позаштатна ситуація тривала близько 20 хвилин. Після відновлення електропостачання практична робота не була збережена в повній мірі, внаслідок чого ОСОБА_1 була вимушена виконувати її практично з початку, при цьому доступ до мережі ЛІГА - ЗАКОН та РАДА - ЗАКОН був відсутній до закінчення іспиту (практичного завдання). На зауваження і прохання щодо вирішення позаштатної ситуації, яка склалась, особи, які здійснювали контроль за проведенням іспиту (практичного завдання), реагували упереджено, лякаючи позивача складанням акту щодо неї.

Позивач вважає, що у зазначеній ситуації було грубо порушено "Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання" (далі - Порядок), затверджений рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 04.11.2016 №144/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 13.02.2018 № 20/згі-18), а саме пункти 6,9 розділу І Порядку. Водночас вказує, що при виникненні зазначеної позаштатної ситуації, в порушення пункту 14 розділу IV Порядку, уповноваженими представниками не було складено акт позаштатної ситуації та не запаковано його в окремий пакет, у зв'язку з чим, практичні роботи були оцінені без врахування цієї обставини, а саме того, що практичні роботи були виконанні без забезпечення правовою базою програмного комплексу. Зазначає, що відповідачем були порушені її права під час складення практичного завдання, у зв'язку із чим бажала повторно пройти відповідний етап кваліфікаційного оцінювання, в якому їй було відмовлено.

Натомість 21 грудня 2018 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - Комісія) на засіданні колегії Комісії, де визначалися результати кваліфікаційного оцінювання 35 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді за результатами складення іспиту та вирішувалось питання допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди" прийняла рішення, де за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді ухвалено рішення, що суддя Казанківського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 - не відповідає займаній посаді, не складено іспит, в зв'язку з чим внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення з посади судді.

Зазначає, що в оскаржуваному рішенні наведений лише перелік засобів встановлення відповідності судді займаній посаді (результати іспиту), а також вказані бали позивача за кожним з критеріїв без зазначення будь-яких мотивів або обґрунтування щодо виставлення саме такої кількості балів. За таких обставин, висновок Комісії щодо не допуску ОСОБА_1 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання здійснювався без повного аналізу результатів кваліфікаційного оцінювання та не з підстав невідповідності критерію компетентності.

За вищезазначених обставин вважає вказане рішення протиправним та винесеним з порушенням "Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання".

Ухвалою від 8.01.2019 судді Верховного Суду Юрченко В. П. відкрито спрощене позовне провадження, та призначено до розгляду в судовому засіданні 13.02.2019 о 10:30.

В судовому засіданні 01.07.2020, позивач та її представник підтримали адміністративний позов та просили Верховний Суд його задовольнити.

Представник ВККС в судове засідання не з'явився.

В матеріалах справи є відзив відповідача на позов, в якому він просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Також ВККС зауважує, що рішення Комісії щодо внесення подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді не є остаточним у її кар'єрі і за своєю природою має рекомендаційних характер. Вирішення такого питання належить, відповідно до Конституції України виключно до повноважень Вищої ради правосуддя. Саме рішення Вищої ради правосуддя матиме юридичні наслідки для судді, який за рішенням відповідної колегії Комісії в результаті кваліфікаційного оцінювання не підтвердив відповідність займаній посаді. При цьому відповідно до приписів статті 101 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" рішення Комісії можуть бути оскарженні до суду з підстав, установлених статті 101 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Рішення Комісії щодо надання рекомендації можуть бути оскарженні тільки разом із рішеннями, ухваленими за відповідною рекомендацією. Таким чином, остаточне рішення щодо подальшої кар'єри судді є рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади. На час звернення позивача до суду відповідного рішення Вища рада правосуддя не приймала, тому відповідач вважає, що адміністративний позов заявлено передчасно, а підстави для скасування рішення ВККС відсутні.

Заслухавши доповідь головуючої судді, пояснення позивача судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1, відповідно до Указу Президента України від 13 травня 2009 року за №323/2009 призначена на посаду судді Казанківського районного суду Миколаївської області.

Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2015 року за №479-VIII, обрана на посаду судді Казанківського районного суду Миколаївської області безстроково.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 в рамках кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді суддів, було призначено на 25 липня 2018 року проведення іспиту для 63 суддів місцевих судів.

Вказаним рішенням встановлена черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання: перший етап - складення іспиту; другий етап - дослідження досьє та проведення співбесіди.

Рішенням від 07.06.2018 №133/зп-18 Комісія встановила, що мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.

Рішенням ВККС від 18.10.2018 №236/зп-18 Комісія затвердила кодовані результати складення 17.04.2018 анонімного письмового тестування в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді згідно якого, ОСОБА_1 за результатами складення анонімного письмового тестування отримала 65,25 бали, код тестування - 0004656, за виконання практичного завдання - 27,5 бали, код тестування - 0014150.

21.12.2018 ВККС прийнято рішення № 1999/ко-18, яким визначено, що суддя Казанківського рйонного суду Миолаївської області ОСОБА_1 не склала іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 7 червня 2018 № 133/зп-18, та відмовлено їй у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", визначеного рішенням Комісії від 18 жовтня 2018 № 236/зп-18, за результатами іспиту. Також визнано суддю Казанківського рйонного суду Миколаївської області ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді та вирішено внести до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення з посади судді.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності статті 101 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі-Закон №1402-VIII) установлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі-Закон №1402-VIII. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.

Згідно зі ~law15~ кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є: рішення ВККС про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.

На виконання вимог ~law16~ Комісія рішенням від 03 листопада 2016 року затвердила Положення, а рішенням від 04.11.2016 № 144/зп-16 - Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 34 розділу ІІІ Положення рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені ~law17~ підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення. Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.

Пунктами 10 та 11 розділу V Положення встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.

Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв бала, більшого за 0.

За ~law18~ за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання ВККС ухвалює одне з рішень, визначених ~law19~. Кваліфікаційне оцінювання проводиться прозоро та публічно, у присутності судді, який оцінюється, та будь-яких заінтересованих осіб. У розгляді питання про кваліфікаційне оцінювання судді можуть бути присутніми представники органу суддівського самоврядування.

У ~law20~ передбачено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються ВККС. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. ВККС зобов'язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.

Відповідно до ~law21~ ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.

Відповідно до ~law22~ рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

Згідно із ~law23~ рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених ~law24~, а рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.

З огляду на наведені положення законодавства, зокрема ~law25~, яка передбачає умову, за якої можна оскаржити рішення ВККС, що містить рекомендацію щодо вчинення певних дій чи прийняття рішень, колегія суддів, беручи до уваги встановлені обставини справи і відповідні їм правовідносини, дійшла висновку, що провадження в цій справі необхідно закрити з таких підстав.

У цій справі предметом спору є Рішення, у якому Комісія, окрім іншого, висловила рекомендацію звільнити позивача з посади судді у зв'язку зі встановленою невідповідністю займаній посаді.

Враховуючи положення ~law26~, то Рішення, яке містить рекомендацію ВККС, може бути оскарженим після того, як його буде реалізовано через рішення органу, який за законом вправі розглядати рішення з рекомендацією і ухвалювати за ним відповідне рішення. Встановлення законом такої умови не обмежує і не позбавляє права кожного, хто його має, на оскарження рішень ВККС до адміністративного суду, а лише визначає, з настанням якої події рішення ВККС щодо надання рекомендації можуть оскаржуватися в судовому порядку.

З викладеного також висновується, що Рішення ВККС про оцінювання є підставою для відповідної рекомендації про звільнення, тому обставини прийняття цього Рішення повинні перевірятися судом лише після та разом з ухваленим рішенням ВРП за результатами такої рекомендації.

У контексті подібних (схожих) фактичних передумов такий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду раніше у справах № 9901/637/18, №9901/831/18, зазначивши, що кваліфікаційне оцінювання є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

При цьому виявлення за результатами такого оцінювання невідповідність судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.

Водночас за змістом статей 1, 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - ~law28~) прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції ВРП.

Тобто, вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар'єри судді, є обов'язковим для виконання та викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.

Водночас за нормами ~law29~ (стаття 88) рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, суддя (кандидат на посаду судді) має право оскаржити до адміністративного суду.

При цьому рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді ВРП може і не погодитися з висновком ВККС.

З огляду на те, що процедура кваліфікаційного оцінювання, підбиття її підсумків (у ВККС) і застосування наслідків (рішенням ВРП) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього "кваліфікаційного" провадження.

Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах "кваліфікаційного" провадження ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об'єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов'язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.

ВРП може ухвалити рішення про відмову в задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення в повному обсязі.

Отже, зважуючи на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП і ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, Верховний Суд вважає, що передбачене ~law30~ оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП.

З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Узагальнюючи наведене, можемо констатувати, що Рішення ВККС з рекомендацією ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді ОСОБА_1 є тим рішенням, яке не може бути самостійним предметом судового розгляду. Ці обставини унеможливлюють розгляд справи по суті спору та є підставами для закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 1 статті 239 КАС України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої Частиною 1 статті 239 КАС України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

У цій справі такої потреби немає, адже мотивами для закриття провадження у справі стали не стільки порушення правил предметної підсудності, скільки передчасне звернення суб'єкта адміністративного права до адміністративного суду, якому за процесуальним законом підсудний цей спір.

Керуючись статтями пунктом 1 частини першої статті 238, статтями 243 245 266 КАС України-

УХВАЛИВ:

Закрити провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Судове рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу може бути подано протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення....................................................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник

Н. А. Данилевич

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду