Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.09.2019 року у справі №810/3878/18

УХВАЛА

29 серпня 2019 року

Київ

справа №810/3878/18

адміністративне провадження №К/9901/23908/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2019 у справі №810/3878/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, третя особа - Головне управління ДФС у Київській області, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, третя особа - Головне управління ДФС у Київській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації втрат доходів при утриманні сум податку на доходи фізичних осіб та затриманні розрахунки;

- стягнути компенсацію податку на доходи фізичних осіб у сумі 33008,49грн. ;

- стягнути середній заробіток за час затримки розрахунків за період з 25.03.2017 по 28.04.2017 в сумі 22456,76грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 адміністративний позов задоволено.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.08.2019 відмовив Києво-Святошинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 по справі №810/3878/18.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Києво-Святошинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області 20.08.2019, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, судом з'ясовано наступні обставини.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області по невиплаті ОСОБА_2 грошової компенсації втрат доходів при утриманні сум податку на доходи фізичних осіб та затриманні розрахунку при звільненні.

Вирішено стягнути з Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39471029) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) компенсацію податку на доходи фізичних осіб у сумі 33008,49грн. Вирішено стягнути з Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39471029) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 15.03.2017 по 28.04.2017 в сумі 22456,76грн.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, відповідач-1 оскаржив його у апеляційному порядку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019 вказану апеляційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України (ненадання документа про сплату судового збору). Цією ж ухвалою визначено строк, терміном у десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, протягом якого особа має право усунути виявлені судом недоліки апеляційної скарги.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01.04.2019 відмовив Києво-Святошинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, а апеляційну скаргу повернув апелянту.

Повторно, 23.04.2019, тобто з пропуском встановленого КАС України процесуального стоку на апеляційне оскарження, Києво-Святошинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2018.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2019 апеляційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 295 КАС України, у зв'язку з тим, що апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, а наведені відповідачем-1 у клопотанні про поновлення такого строку підстави визнані судом неповажними. Цією ж ухвалою визначено строк на усунення виявлених судом недоліків, терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву із зазначенням інших підстав та доданням належних доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою у строк визначений законом.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що відповідач-1 у клопотанні про поновлення пропущеного строку не навів поважних причин пропуску такого строку, які могли б бути визнані судом поважними.

На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від
24.05.2019 про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем-1, в межах відведеного судом строку, на адресу суду було скеровано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження у даній справі.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження відповідач-1 послався, що відсутність належного фінансування з державного бюджету унеможливило при первинному зверненні своєчасну сплату судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, що призвело до її повернення заявнику. Відповідач-1 вважає, що своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду та приведення апеляційної скарги у відповідність до вимог КАС України (надання доказів сплати судового збору платіжний документ №2301 від 19.04.2019) є підставою для поновлення пропущеного сороку та відкриття апеляційного провадження.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.08.2019 визнав наведені відповідачем-1 підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, у зв'язку з чим відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України).

Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених, у надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв'язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 24.05.2019 надавав відповідачу-1 достатній строк для усунення недоліків вдруге поданої апеляційної скарги щодо надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням інших причин поважності підстав пропуску такого строку.

Наведені податковим органом у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження судом визнано неповажними, у зв'язку з чим у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, що відповідає правильному застосуванню КАС України.

Зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд звернув увагу, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії ", справа "Креуз проти Польщі").

Суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що апелянт, як суб'єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.

Суд звернув увагу, що посилання відповідача-1 на своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом.

Посилання податкового органу на відсутність бюджетних асигнувань та обмежене фінансування фіскального органу з державного бюджету, умотивовано визнавано судом неповажними, оскільки обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.

Крім того, у п.74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звернув увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що "..у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб..".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

А отже, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації відповідачем-1 права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку, що попереднє звернення з апеляційною скаргою, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, та її повернення, не є об'єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою, і в жодному разі не дають право державному органу у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов умотивованого висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 у справі №810/3878/18.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 1 , пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити Києво-Святошинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від
09.08.2019 у справі №810/3878/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, третя особа - Головне управління ДФС у Київській області, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає..........................................

І. Я. Олендер

І. А. Гончарова

Р. Ф. Ханова

Судді Верховного Суду