Учені вирішили 50-річну загадку появи гігантської ополонки в льодах Антарктиди

Учені змогли розгадати причини появи величезної ополонки в льодах навколо Антарктиди, яка ось уже півстоліття збивала з пантелику фахівців. Йдеться про так звану Велику ополонку Ведделла в морі Веддела.

Уперше ополонку посеред суцільних льодів помітили в 1970-х, коли американські метеорологічні супутники почали постійно відстежувати ситуацію з антарктичними льодами. Появу ополонки фіксували щороку з 1974 до 1976 року, а після - епізодично раз на кілька років і, як правило, вона була мінімального розміру.

Останнє повноцінне формування ополонки зафіксували у 2016 та 2017 роках. І хоча цього разу вона була меншою, ніж у 1970-х, площа діри в льодах була вражаючою: близько 80 тисяч квадратних кілометрів, що приблизно еквівалентно площі двох Швейцарій. У наступні роки ополонка знову не з'являлася.

Міжнародна група дослідників змогла знайти пояснення такому дивному природному явищу. Результати опубліковані в науковому журналі Science Advances.

Автори роботи проаналізували відразу кілька різних пакетів даних: супутникові оптичні та радарні знімки, датчики океанічних наукових буїв і навіть мітки на морських тваринах. З'ясувалося, що поява ополонки - це результат збігу одразу кількох абсолютно різних чинників в одній точці простору і часу.

Ключову роль у процесі формування Великої ополонки в морі Веддела відіграє Екманівське перенесення - ефект руху водних мас під кутом до напрямку вітру, зумовлений обертанням планети. Причому Екманівське перенесення продовжує діяти навіть під поверхнею антарктичних льодів.

Другим важливим фактором виявився ландшафт океанічного дна в морі Ведделла - підводного плато з невеликими пологими піками. Ну, і третій фактор - це самі вітри, які приводять у рух водну масу, і вже потім вона піддається Екманівському переносу. Також свою роль відіграють різниця температур "місцевої" і гнаної вітром води, її солоність та інші чинники.

У підсумку, коли Екманівське перенесення накладається на "потрібний" напрямок вітрів поблизу Антарктиди (а в різні роки вітер може дути трохи по-різному), гнаний вітром рух води, йдучи під лід, натикається на підводні гірські плато. У результаті в районі цього плато утворюється підводний вихор, який посилено розмиває крижану кірку над собою. Так і формується загадкова Велика ополонка Ведделла.

Як писав УНІАН, учені відновили зовнішність неандертальця, який жив 75 тисяч років тому. За рештками черепа вчені змогли показати, який вигляд мала стародавня жінка.

Також ми розповідали, що вчені знайшли найглибшу підводну вирву у світі. Нею виявилася блакитна діра біля берегів Мексики.