Тілесні ушкодження і відповідальність за їх нанесення

Кримінальний кодекс України передбачає класифікацію тілесних ушкоджень за трьома видами тяжкості : ст.125 КК - легкі; ст.122 КК - середньої тяжкості і 121 КК - тяжкі.

Точно встановити ступінь тілесних ушкоджень може тільки експерт, провівши судово-медичну експертизу (СМЕ ). У даній статті, пропоную розглянути їх відмінності, проаналізувавши нормативно-правові акти і з'ясувати, яку відповідальність, передбачає законодавець за вчинення злочинів з заподіяння тілесних ушкоджень.

Головним нормативом, при визначенні ступеня тяжкості ушкоджень, яким користуються експерти є - «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджені Наказом Міністерства юстиції України №6 від 17.01.1995р., Основні норми якого будуть використані в цій статті.

1. ЛЕГКІ ТІЛЕСНІ УШКОДЖЕННЯ (ст.125 КК)

Поділяються на дві підгрупи:

• Викликають короткочасний розлад здоров'я або незначну стійку втрату працездатності;
• Чи не викликають короткочасний розлад здоров'я або незначну стійку втрату працездатності.

Ознаки легкого тілесного ушкодження:

• короткочасний розлад здоров'я - понад шість днів, але не більше трьох тижнів (21 день);
• незначна стійка втрата загальної працездатності - до 10%.

Легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну стійку втрату працездатності, визначається тривалістю не більше шести днів.

Відповідальність за заподіяння легких тілесних ушкоджень

Ст.125 КК, складається з двох частин, кожна з яких передбачає наступне покарання.

Так, частина 1 ст.125 КК, за нанесення легких тілесних ушкоджень, законодавством визначений штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

Друга частина ст.125 КК - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, передбачає накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до одного року, або арешт на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. ТІЛЕСНІ УШКОДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОЇ ТЯЖКОСТІ (ст.122 КК)

Ознаки ушкодження середньої тяжкості:

• відсутність небезпеки для життя;
• відсутність ознак тяжких тілесних ушкоджень;
• тривалий розлад здоров'я;
• стійка втрата працездатності менш ніж на третину.

Тривалим розладом здоров'я визначається час, більше 3 тижнів (більше 21 дня).

Під стійкою втратою працездатності менш як на одну третину вважається втрата загальної працездатності від 10% до 33%.

До тілесних ушкодженням середньої тяжкості, наприклад, відносяться неускладнені закриті переломи довгих трубчастих кісток, легкого ступеня забиття мозку та інш.

Відповідальність за заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості

Стаття 122 КК також, як і ст.125 КК має дві частини.

Частина перша - умисне нанесення ушкоджень, не є небезпечними для життя і такими, що не потягнули за собою наслідки, передбачені у ст.121 ККУ (умисне тяжке тілесне ушкодження), але викликало тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш ніж на одну третину, за такі дії законодавець передбачив покарання у вигляді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Частина друга - за ті ж дії, що описані вище, але, якщо вони вчинені з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу до певних дій або з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, за це передбачено позбавлення волі від трьох до п'яти років .

3. ТЯЖКІ ТІЛЕСНІ УШКОДЖЕННЯ (ст. 121 КК)

Ознаки тяжких тілесних ушкоджень:

• небезпека для життя;
• втрата будь-якого органу або втрата органом його функцій;
• душевна хвороба;
• розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину;
• переривання вагітності;
• непоправне знівечення обличчя.

Поняття тяжких тілесних ушкоджень

Тілесні ушкодження - це ушкодження небезпечні для життя, в момент заподіяння або в клінічному перебігу через різні проміжки часу, викликають явища, що загрожують життю і які без надання медичної допомоги, по звичайному своєму протіканні, закінчуються або можуть закінчитися смертю.

При цьому, попередження смерті, обумовлене наданням медичної допомоги, не буде братися до уваги при оцінці загрози життю за таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, це стан який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що пройшов після його заподіяння, перебувати з ним в прямому причинно-наслідковому зв'язку.

До небезпечних для життя тілесних ушкоджень належать:

1. Пошкодження, які проникають в черепну порожнину, в тому числі і без ушкодження мозку.
2. Відкриті і закриті переломи кісток склепіння та основи черепа, за винятком кісток лицевого скелета та ізольованої тріщини - тільки зовнішньої пластинки склепіння черепа.
3. Забій головного мозку тяжкого ступеню, як зі стискаючими, так і без таких, забій головного мозку середньої тяжкості за наявності симптомів ураження ствольної ділянки.
4. Ізольовані внутрішньочерепні крововиливи за наявності загрозливих для життя явищ.
5. Проникаючі в канал хребта, в тому числі і без ушкодження спинного мозку та його оболонок.
6. Переломовивих і переломи тіл чи обох дуг шийних хребців, односторонні переломи дуг I або II шийних хребців, а також переломи зубовидного відростка II шийного хребця , в тому числі без порушення функції спинного мозку.
7. Підвивих шийних хребців за наявності загрозливих для життя явищ, а також їх вивихи;
8. Закриті ушкодження спинного мозку в шийному відділі.
9. Перелом чи переломовивих одного або кількох грудних чи поперекових хребців з порушенням функції спинного мозку або за наявності клінічно встановленого шоку тяжкого ступеня.
10. Закриті ушкодження грудних, поперекових і крижових сегментів спинного мозку, які супроводжувалися важким спінальним шоком чи порушенням функцій тазових органів.
11. Пошкодження з повним (усіх шарів) порушенням цілості стінки глотки, гортані, трахеї, головних бронхів, стравоходу, незалежно від того з боку шкірних покривів або з боку слизової оболонки (просвіту органа) вони заподіяні.
12. Закриті переломи під'язикової кістки, закриті і відкриті ушкодження ендокринних залоз ділянок шиї (щитовидної, паращитовидних, вилочкової - у дітей) - все за наявності загрозливих для життя явищ.
13. Поранення грудної клітини, які проникли в плевральну порожнину, порожнину перикарда або клітковину середостіння, в тому числі і без ушкодження внутрішніх органів.
14. Пошкодження живота, які проникли в черевну порожнину, в тому числі і без ушкодження внутрішніх органів; відкриті ушкодження внутрішніх органів, розташованих в зачеревному просторі (нирок, наднирників, підшлункової залози) і в порожнині таза (сечовий міхур, матка, яєчники, передміхурова залоза, верхній і середній відділи прямої кишки, перетинкова частина уретри).
15. Закриті ушкодження органів грудної, черевної порожнини, органів зачеревного простору, порожнини таза - все за наявності загрозливих для життя явищ.
16. Відкриті переломи діафіза (тіла) плечової, сідничної і великогомілкової кісток.
17. Переломи кісток таза за наявності загрозливих для життя явищ.
18. Ушкодження, що спричинили шок тяжкого ступеня, масивну крововтрату, кому, гостру ниркову, печінкову недостатність, гостру недостатність дихання, кровообігу, гормональну дисфункцію, гострі розлади регіонарного і органного кровообігу, жирову чи газову емболію. Всі вони повинні підтверджуватися об'єктивними клінічними даними, результатами лабораторних та інструментальних досліджень.
19. Пошкодження великих кровоносних судин, аорти, сонної (загальної, внутрішньої, зовнішньої), підключичної, плечової, сідничної , підколінної артерій чи вен, які супроводжують.
20. Загальна дія високої температури (тепловий і сонячний удар) за наявності загрозливих для життя явищ: термічні опіки III-IV ступеня з площею ураження, що перевищує 15% поверхні тіла; опіки III ступеня понад 20% поверхні тіла; опіки II ступеня понад 30% поверхні тіла, а також опіки меншої площі, що супроводжувалися шоком тяжкого ступеня; опіки дихальних шляхів за наявності загрозливих для життя явищ.
21. Пошкодження від дії низької температури, променеві ушкодження та такі, які були отримані в умовах баротравми - всі за наявності загрозливих для життя явищ.
22. Отруєння речовинами будь-якого походження з переважанням як місцевої, так і загальної дії (в тому числі і харчові токсикоінфекції) за умови, що в клінічному перебігу мали місце загрозливі для життя явища.
23. Всі види механічної асфіксії, що супроводжувалися комплектом розладів функції центральної нервової системи, серцево-судинної системи і органів дихання, які загрожували життю; за умови, що це встановлено об'єктивними клінічними даними.

Ушкодження, що не загрожують життю - це тяжкі за кінцевим результатом та наслідками, що випливають з тілесних ушкоджень:

• втрата будь-якого органу або втрата органом його функції ;
• втрата зору, слуху, мови, руки, ноги і репродуктивної здатності, до того ж, під втратою зору слід розуміти:

1. Повну стійку сліпоту на обидва ока або такий стан, коли є зниження зору до підрахунку пальців на відстані двох метрів і менше (гострота зору на обидва ока 0,04 і нижче).
2. При потер і слуху , слід розуміти повну стійку глухоту на обидва вуха або такий необоротний стан, коли потерпілий не чує розмовної мови на відстані три - п'ять сантиметрів від вушної раковини.
3. Під втратою мови (мови) треба розуміти втрату можливості висловлювати свої думки членороздільні звуками, зрозумілими для оточуючих.
4. Під втратою руки, ноги треба розуміти відокремлення їх від тулуба чи втрату ними функцій (параліч або інший стан, що унеможливлює їх діяльність).
5. Під репродуктивною здатністю потрібно розуміти втрату здатності до злягання чи втрату здатності до запліднення, зачаття і дітородіння.
6. Душевні захворювання.

Розлад здоров'я – це пов’язаний зі стійкою втратою працездатності розлад здоров’я, не менш ніж на одну третину (не менше 33%) і який безпосередньо пов'язаний з пошкодженням послідовно розвиваючий болісний процес.

Розміри стійкої (постійної) втрати загальної працездатності при ушкодженнях встановлюються після слідства пошкодження, визначився, на підставі об'єктивних даних на основі документів, якими керуються у своїй роботі МСЕК.

Стійка (постійна) втрата загальної працездатності - це незворотна втрата функції, яка повністю не відновлюється.

Слідство пошкодження - це повне загоєння ушкодження і зникнення хворобливих змін. Але воно не виключає можливості збереження стійких наслідків ушкодження (рубця, анкілозу, укорочення кінцівок, деформації суглоба тощо).

Переривання вагітності – це тілесні ушкодження, які призвели до переривання вагітності, незалежно від її терміну, відноситься до тяжких за умови, що між цим ушкодженням і перериванням вагітності повинна бути прямий причинний зв'язок.

Непоправне знівечення обличчя не кваліфікується судово-медичним експертом через те, що це поняття не є медичним. Але про ньому визначає вид ушкодження, його особливості та механізм утворення, встановлює, чи є це ушкодження виправним або невиправним.

Можливість виправлення ушкодження - це значне зменшення виразності патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки і т.д.), з часом або під дією не хірургічних засобів. Але якщо для усунення необхідне оперативне втручання ( пластична операція), то ушкодження обличчя все одно, слід вважати невиправним.

Судова практика з відшкодування заподіяної шкоди (майнової і моральної), через заподіяння тілесних ушкоджень

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області у справі №531/653/17 від 2 серпня 2018 (повний текст якого є в Єдиному державному реєстрі судових рішень України) про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної злочином.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним: 30.09.2014 ОСОБА_3, перебуваючи в приміщенні магазину, без всяких на те причин, навмисне завдала ОСОБА _1 один удар правою рукою в ліву скроню голови, від якого позивачка упала на кахельну підлогу магазину і частиною голови вдарилася об підлогу , в результаті чого отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та забиття м'яких тканин лівої щоки, які згідно з висновком експерта №1617 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я ; тобто ОСОБА _3 зробила щодо ОСОБА _1 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України.

Даним злочином завдано матеріальної (вартість лікування становить 22319,57 грн., Включаючи 2169 грн . З а проведення експертизи) та моральну шкоду позивачці. Моральна шкода полягає у втраті спокою, перенапруженні, психологічний дискомфорт, стресі, душевних стражданнях, викликаних, як самим правопорушенням, так і подальшим лікуванням, розладів здоров'я, які виникли про в результаті вчинення злочину.

Ч .1 ст. 1166 та ч . 1 ст.1167 ЦК (цивільного кодексу) України майнову та моральну шкоду, завдану фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно п.1 ч.1 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Дії ОСОБА _3 кваліфіковані судом по ч.1 ст. 125 КК України тобто ОСОБА _3 визнана винною по ч.1 ст.125 КК України, і щодо неї призначено покарання у вигляді штрафу в сумі 850 грн .

Згідно з висновком додаткової судово-медичної експертизи №1617 від 28.11.2014 у ОСОБА _1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та забиття м'яких тканин лівої щоки, які утворилися не менше від одноразового дії тупого предмета (стислі в кулак пальці рук, нога людини у взутті або інші предмети з подібними характеристиками) і такі пошкодження кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження; зміни в області очей у ОСОБА _1 не враховані при оцінці ступеня тяжкості завданих ушкоджень, оскільки не мають відношення до подій 30.09.2014, а є результатом раніше набутих захворювань.

Згідно з висновками комісійної з судово-медичної експертизи №75 від 25.06.2015р. і повторної судово-медичної комісійної експертизи №87-КЕ/2016/ від 16.05.2016р. у потерпілої виявлено: забій м'яких тканин лівої щоки, у вигляді припухлості і гіперемії, який міг утворитися від дії кисті руки людини в термін 30.09.2014р. і кваліфікується як легке тілесне ушкодження; діагноз «Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку» (вперше встановлений на 23 день після травми), «контузія легкого ступеня правого ока» (встановлено на 8 день після травми), «після травматичний кон'юнктиви» (встановлений на 22 день після травми) - не підтверджуються об'єктивними судово-медичними даними; причинно-наслідкового зв'язку між травмою від 30.09.2014р. і погіршенням гостроти зору немає, оскільки такі медичні дані відсутні, а потерпілої до вказаних подій було проведено хірургічне лікування за показаннями, і відшарування сітківки є важкою патологією, супроводжується дистрофічними змінами, які можуть бути причиною істотного зниження зору.

Таким чином, проведеними експертними дослідженнями не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між захворюванням очей позивачки і здійсненими відповідачем протиправними діями відносно неї.

Посилання представника позивача на один з пунктів висновків, зазначений вище, не може служити доказом підтвердження я вимог, оскільки за змістом є припущенням (субатрофия правого ока, уповільнений увеїт, дислокація ІОЛ і витрати відшарування сітківки ока можуть бути як наслідком можливої контузії очного яблука 30.09 .2014, так і результатом уповільненого запальною реакції на перенесені раніше хірургічні втручання), і не підтверджується будь-якими іншими наданими суду доказами.

Згідно ч .6 ст.81 ЦПК України доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суду не надано жодного доказу на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та захворюванням позивача: субатрофия правого ока, уповільнений увеїт, дислокація ІОЛ і витрати відшарування сітківки ока.

Позивачкою заявлено до відшкодування майнової шкоди та придбання ліків, на підтвердження якої надано копії квитанцій.

При цьому позивачкою не представлено суду відповідні лікарські призначення щодо лікування тілесного ушкодження у вигляді забою м'яких тканин лівої щоки.

З виписки з медичної карти амбулаторного хворого (ОСОБА _1), Копії довідок лікаря за результатами консультацій, результатів магнітно-резонансної томографії головного мозку, консультативних висновків, копій листя медичної картки амбулаторного хворого, виписного епікризу офтальмолога, видаткових накладних, іншої медичної документації слід, що ці витрати здійснені позивачкою основному в зв'язку з лікуванням захворювання позивачки: субатрофия правого ока, уповільнений увеїт , дислокація ІОЛ і відшарування сітківки ока.

При відсутності доведеності причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та вказаним захворюванням позивача відсутні передбачені законом підстави для відшкодування зазначених витрат.

Крім того, суд зазначає, що надані позивачкою квитанції про придбання ліків на суму 232,58 грн., 4 166,00 грн. датовані червнем і липнем 2014 року, тобто до завдання відповідачем тілесних ушкоджень. Таким чином, суду не представлено належних допустимих і достатніх доказів на підтвердження витрат позивачки, понесених на лікування тілесних ушкоджень, отриманих в результаті протиправних дій відповідача.

Разом з тим, 17.02.2016 між ОСОБА_1 і Харківським обласним бюро судово-медичної експертизи укладено договір про надання послуг - проведення комісійної судово-медичної експертизи; загальна вартість послуги, що надається - 2169,41 грн.

З копії квитанції від 04.03.2016 вбачається, що позивачкою сплачено за проведення експертизи 2169,41 грн.

Суд зазначив, що відповідно до Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) і з урахуванням інших обставин.

Позивач просить стягнути з відповідача на її користь відшкодування за завдану моральну шкоду в сумі 20000 грн., обґрунтовуючи це стресом, втратою спокою, перенесеною напругою, психологічним дискомфортом, душевними стражданнями, які були викликані правопорушень і подальшим лікуванням, в зв'язку з цим .

Судом встановлено, що в результаті здійснення відповідачем злочину щодо ОСОБА_1 їй завдано моральної шкоди, так як позивачка отримала душевні страждання через нанесення їй удару і тілесних ушкоджень.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в 5000 грн., і виходячи з фізичних страждань позивачки, ступеня тяжкості завданих тілесних ушкоджень (легких тілесних ушкоджень), характеру правопорушення, зокрема протиправних дій ОСОБА _3 якої скоєно злочин щодо особи похилого віку, що не виявила , в тому числі в цьому судовому засіданні, жалю з приводу скоєного, що впливає на ступінь душевних страждань позивачки, а також з огляду на вимоги розумності і справедливості.

Позивачкою необґрунтовано заявлений нею розмір відшкодування 20000 грн .

У зв'язку з частковим задоволенням позову, на підставі ст.141 ЦПК України.

Суд вирішив позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної злочином задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином, в сумі 2169 (дві тисячі сто шістдесят дев'ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА _1 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, 5000 (тисяч) гривень.

У відшкодуванні шкоди здоров'ю при ДТП лежить такий же принцип доведення і здійснюється він теж за принципом, зазначеному вище.

Різниця між тяжкими тілесними ушкодженнями і вбивством через необережність

Також краще розглянути на прикладі відповідного судового акту.

Так, ВС/ККС розглянувши справу №750/3256/17 від 15.08.2019р., постановив, що якщо потерпілий загинув безпосередньо немає від удару, а від падіння в результаті удару, то злочин слід кваліфікувати як вбивство через необережність, а не як тяжкий тілесне ушкодження , що спричинило смерть.

Фабула судового акту: Насправді іноді дуже складно правильно кваліфікувати злочин, в результаті якого загинув чоловік . Тому помиляються і суди , і першої інстанції , і апеляційної. Це справа про зміну кваліфікації злочину засудженого з «умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого» (частина 2, стаття 121 КК України ) на «вбивство через необережність» (стаття 119 КК України).

Обставини справи встановлені і ні засудженим, ні звинуваченням не заперечуються.

Засуджений вдарив кулаком лівої руки в очі і правої ногою в обличчя потерпілого, в результаті чого потерпілий впав на асфальт, вдарився потилицею і внаслідок отриманої травми помер в лікарні .

ВС підкреслив , що поділ складів злочинів за ч.2 ст.121 КК України та ч.1 ст. 119 КК України здійснюється за об'єктивної і суб'єктивної сторони.

В даному випадку в основу розмежування покладається висновок медичного експерта по справі , згідно з яким смерть потерпілого настала безпосередньо НЕ від удару, а в результаті падіння на площину з попередньо набутим прискоренням від удару і отриманої після падіння внутрішньочерепної травми з переломом кісток .

Отже , засуджений НЕ завдав і не мав наміру на нанесення тілесних ушкоджень , які спричинили смерть потерпілого .

У той же час засуджений хоча і не припускав смерть від падіння потерпілого, повинен був і міг передбачити трагедії під час нанесення ударів, тому його дії слід кваліфікувати як вбивство через необережність.

Хоча вбивство і лунає як страшний злочин ніж нанесення тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть, покарання після зміни ВС кваліфікації 7 років було зменшено до 4-х років позбавлення волі. В цьому і містилися професійна робота адвоката. ВС врахував щире каяття засудженого, однак відмовився застосувати ст.75 КК України і не звільнив вбивцю від покарання з випробуванням.

Висновок

У даній статті були розглянуті лише найбільш важливі ключові моменти і поняття, що стосуються злочинів по нанесенню тілесних ушкоджень людині і порядок доведення таких злочинів для відшкодування шкоди заподіяної життю і здоров'ю, проте за більш докладною професійною консультацією Адвокатське бюро «Катерини Анфьорової» і юридична платформа Протокол (Protocol), рекомендують звернутися до адвоката - фахівця цієї галузі права.

Автор консультації: Анфьорова К.С. - директор, адвокат Адвокатського бюро «Катерини Анфьорової»

Джерело: Юридичний портал Протокол