Суд визначив один мільйон гривень моральної компенсації за незаконне кримінальне переслідування

У червні 2018 року з цивільним позовом до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу звернувся громадянин Д., який зажадав отримати від держави Україна шістнадцять мільйонів гривень за його незаконне кримінальне переслідування.

Під час судового розгляду чоловік доводив, що він протягом більше чотирьох років був підданий незаконному кримінальному переслідуванню, з яких більше трьох років тримався під вартою у місцях попереднього ув’язнення та все це завдало йому моральних страждань, які повинна відшкодувати держава Україна.

Згадайте новину: За 4,5 роки незаконного слідства і суду жінка стягнула лише 100 тис. грн моральної компенсації

Представник держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, вважав доводи громадянина Д. такими, шо не підтверджують заподіяння останньому моральної шкоди.

За результатами судового розгляду Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу частково задовольнив позов громадянина Д. та визначив йому грошову компенсацію в розмірі один мільйон гривень в якості моральної шкоди, завданої незаконним кримінальним переслідуванням.

Згадайте новину: ВС отменил взыскание 3,25 млн. грн морального вреда с человека, который находился 49 месяцев под следствием и был оправдан

Вказане судове рішення не набрало законної сили та може бути оскаржено учасниками судового провадження протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

З повним текстом рішення можна ознайомитись на сайті: http://www.reyestr.court.gov.ua/, справа № 212/4359/18.

Джерело: Судова влада України

Згадайте новину: В Украине появится новая профессия — оценщик нанесенного морального ущерба

Справа № 212/4359/18

2/212/416/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районнийсуд містаКривого РогуДніпропетровської областіу складі:головуючогосудді ПустовітаО.Г.,секретаря судовогозасідання МігрінН.С.,за участі:позивача ОСОБА_1,представник відповідачаОСОБА_2,представника третьоїособи ОСОБА_3,розглянувшиу відкритомусудовому засіданнів залісуду ум.Кривому РозіДніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 доДержави Українав особіДержавної казначейськоїслужби України,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору,на сторонівідповідача прокуратураДніпропетровської області провизначення грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України третя особа,яка незаявляє самостійних вимог щодо предмету спору,на сторонівідповідача прокуратураДніпропетровської областіпровизначення грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди та стягнення коштів.

Пояснивши свою заяву тим, що 18 та 27 січня 2011 року старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України були порушені стосовно нього кримінальні справи, які у подальшому обєднані в одне провадження № 49- 3088. Також , 12 січня 2011 року ГУБКОЗ Служби безпеки України була заведена оперативно-розшукова справа № 5424 стосовно працівника однієї із прокуратур Дніпропетровської області, тобто нього.

20 січня 2011 року о 15-45 год. він був затриманий в порядку ст. 115 КПК України (ред. 1960 р.).

20 січня 2011 року, без його участі, за місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 проведено обшук. 20 січня 2011 року винесено постанову про накладення арешту на майно та кошти, що належать йому.

22 січня 2011 року винесено постанови про накладення арешту на все нерухоме, рухоме майно, що належить йому, та на його грошові кошти.

04 лютого 2011 року винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти, що йому належать.

11 березня 2011 року старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України винесена постанова про притягнення його як обвинуваченого у кримінальній справі № 49-3088.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2011 року йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вироком Довгинцівського районного суду міста ОСОБА_4 від 19.01.2012 його було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченому ч. 2 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 368 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права займати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією усього належного майна. В подальшому, зазначений вирок було скасовано ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.04.2012, однак запобіжний захід залишено без змін. Вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 26 грудня 2013 року він був засуджений за ч. 2 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 368 КК України до 5 років позбавлення волі із правом заборони займати посади, повязані із виконанням функцій представника влади строком на 3 роки і конфіскацією всього належного майна.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2014 року вищевказаний вирок було скасовано, запобіжний захід змінено із тримання під вартою на підписку про невиїзд у залі суду, а справу повернуто на додаткове розслідування Генеральному прокурору України.

25 квітня 2014 року відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження № 42014040000000327 за ознаками ч. 4 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 368 КК України.

19 червня 2015 року старшим прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42014040000000327 від 25.04.2014 за ч.4 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 368 КК України за фактом отримання неправомірної вигоди ним від ОСОБА_5 14 та 20 січня 2011 року у звязку з тим, що невстановлені достатні докази для доведеності винуватості особи і вичерпано можливості їх отримати.

Цією ж постановою скасовано арешт його майна, накладеного постановами слідчого Генеральної прокуратури України від 20 січня 2011 року та 10 лютого 2011 року, а саме квартири: за адресою м. Кривий Ріг, вул. Кропивницького 62/32, автомобіля НОМЕР_1 2005 р.в., холодильника «Candi», мікрохвильової печі «Whirlpool», телевізора «Fиnаі», мобільних телефонів «Nокіа 6233» та «Nокіа 1100», ланцюжка і хрестика із золота, наручного годинника «Орієнт», шпильки для краватки, 156 гривень 60 копійок, вилучених 20.01.2011. Також скасовано арешт на його грошові кошти, накладеного постановою слідчого Генеральної прокуратури України від 04.02.2011, у сумі 200 доларів США.

Також скасовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, обраний ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області.

Таким чином, в період часу з 18 січня 2011 року по 19 червня 2015 року він був підданий незаконному кримінальному переслідуванню. З цього моменту у нього виникло право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконним діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Нервові стреси, відчуття тривоги, у тому числі за здоровя своїх близьких, сильні душевні переживання та моральні страждання, приниження, розгубленість, інші негативні наслідки притягнення його до кримінальної відповідальності мали місце протягом понад 4-річного строку притягнення до кримінальної відповідальності. Станом на січень 2011 року він перебував на посаді старшого слідчого прокуратури Саксаганського району м. Кривого Рогу. Вів звичайне життя, виховував сина та доньку. Внаслідок вищевказаних неправомірних дій органів досудового слідства, суду він був позбавлений можливості продовжувати свій звичайний розклад життя. При цьому був позбавлений можливості сприяти своєму сину у навчанні, вихованні, при тому що саме на цей період часу припав процес психологічного ставлення сина. Більше того, свою доньку він не зумів особисто провести до першого класу школи, що, безумовно, є важливим для кожного нормального батька. На час затримання його заробіток був основним джерелом сімейного бюджету. Після його незаконного затримання його батько був вимушений продати належний йому автомобіль з метою фінансової підтримки його, дружини та дітей, хоча це все одно не допомогло утримувати сімю та виховувати дітей на фінансовому рівні, який був до цього. Звільнення його з роботи та позбавлення класного чину безумовно негативно вплинуло на його відношення як до свого життя в цілому, так і до роботи. Крім того, вищевказані події широко висвітлювались в засобах масової інформації, внаслідок чого була погіршена його репутація, при тому що в подальшому, після закриття кримінального провадження стосовно нього, у тих же ЗМІ не було жодної інформації про його невинуватість.

Враховуючи вищезазначене, внаслідок вказаних незаконних дій органів досудового розслідування, а саме незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою та підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного засудження в своєї сукупності було спричинено значну моральну шкоду, розмір якої у грошовому розмірі, вважає, дорівнює 16000000 (шістнадцять мільйонів гривень).

Ухвалою 20 листопада 2018 року прийнято до розгляду вищевказану справу, на підставі розпорядження № 146 від 19.11.2018 року, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 13 березня 2019 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, простив задовольнити. Підтвердження заподіяння йому моральної шкоди є висновок експерта, яким встановлено, що ситуація, яка повязана із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності є психотравмувальною для нього і йому спричинені моральні страждання

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечувала проти позовних вимог, посилаючись на підстави викладені в письмових запереченнях, вважаючи вимоги безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства. Вважають, що серед поданих матеріалів справи порушень зі сторони органів прокуратури, що б спричинили зазначені вище наслідки не встановлено, а позивач своїми доказами не доводить заподіяння йому моральної шкоди.

Представник третьої особи ОСОБА_3, в судовому засіданні не погоджувався із грошовою компенсацією, яку просив стягнути позивач.

Заслухавши сторони,дослідивши письмовіматеріали справи,всебічно іповно з'ясувавшивсі фактичніобставини справи,на якихґрунтується заявленийпозов,об'єктивнооцінивши докази, які мають значення для розгляду справи у їх сукупності та взаємозв'язку і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленомуЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3статті 13 ЦПКвстановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що18 та 27 січня 2011 року старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України були порушені стосовно ОСОБА_1 кримінальні справи, за фактом одержання хабара службовою особою за ознаками злочину, передбаченого ч.2 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 368 КК України, які у подальшому обєднані в одне провадження № 49- 088.

20 січня 2011 року о 15-45 год., згідно протоколу затримання підозрюваного ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст. 115 КПК України(ред. 1960 р.).

20 січня 2011 року, за місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2 проведено обшук.

20 січня 2011 року винесено постанову про накладення арешту на майно та кошти, що належать ОСОБА_1

22 січня 2011 року винесено постанови про накладення арешту на все нерухоме, рухоме майно, що належить ОСОБА_1, та на його грошові кошти.

11 березня 2011 року старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого у кримінальній справі № 49-3088.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2011 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вироком Довгинцівського районного суду міста ОСОБА_4 від 19.01.2012 позивача було визнано винним у скоєнні злочину передбаченому ч. 2 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 368 КК України та визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права займати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією усього належного мені майна. В подальшому зазначений вирок було скасовано ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.04.2012, однак запобіжний захід залишено без змін.

Вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 26 грудня 2013 року позивач був засуджений за ч. 2 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 368 КК України до 5 років позбавлення волі із правом займати посади, повязані із виконанням функцій представника влади строком на 3 роки і конфіскацією всього належного мені майна.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2014 року вищевказаний вирок було скасовано, запобіжний захід змінено із тримання під вартою на підписку про невиїзд у залі суду, а справу повернуто на додаткове розслідування Генеральному прокурору України.

25 квітня 2014 року відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження № 42014040000000327 за ознаками ч. 4 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 368 КК України.

19 червня 2015 року старшим прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42014040000000327 від 25.04.2014 за ч.4 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 368 КК України за фактом отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 від ОСОБА_5

Скасовано арешти на грошові кошти ОСОБА_1, накладені постановою слідчого Генеральної прокуратури України від 04.02.2011, у сумі 200 доларів США.

Також скасовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, обраний ОСОБА_1 ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області.

Як встановлено, судом, ОСОБА_1 в період часу з 18 січня 2011 року по 19 червня 2015 року був підданий незаконному кримінальному переслідуванню.

В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_1 має двох дітей: сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідно до свідоцтва про народження Серія І-КИ № 001501 та доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, свідоцтво про народження Серія І-КИ № 110305.

Згідно зістаттею 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно достатті 16 Цивільного кодексу Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК Українивизначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із п. 2 ч. 2ст. 1167 Цивільного кодексу Україниморальна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Відповідно до статті 1 Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів судового розслідування, прокуратури і суду» ( далі Закон № 266/94- ВР) відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Частиною 2статті вказаногоЗакону передбачено,що правона відшкодуванняшкоди врозмірах ів порядку,передбачених цимЗаконом,виникає увипадках: закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати

З дослідженоїв судовомузасіданні постановипро закриттякримінального провадженнявід 19червня 2015року вбачається,що постановою старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області від 19 червня 2015 року закрито кримінальне провадження № 42014040000000327 від 25.04.2014 за ч. 4 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 368 КК України за фактом отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 від ОСОБА_5 14 та 20 січня 2011 року у звязку з тим, що невстановлені достатні докази для доведеності винуватості особи і вичерпано можливості їх отримати.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 набув право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку передбаченому Законом.

Згідно зіст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»відшкодування моральноїшкоди провадитьсяу разі,коли незаконнідії органівдізнання,досудового слідства,прокуратури ісуду завдалиморальної втратигромадянинові,призвели допорушення йогонормальних життєвихзв'язків,вимагають віднього додатковихзусиль дляорганізації свогожиття.Моральною шкодоювизнаються страждання,заподіяні громадяниновівнаслідок фізичногочи психічноговпливу,що призвелодо погіршенняабо позбавленняможливостей реалізаціїним своїхзвичок ібажань,погіршення відносинз оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно дост. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством.

Як роз'яснено у п. 9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Зурахуванням викладеного розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Відповідно дост. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», установлено з 1 січня 2019 року мінімальну заробітну плату на рівні 4173 гривні.

Встановлено іпідтверджується матеріаламисправи,що позивачОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 18 січня 2011 року по 19 червня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування шкоди (у тому числі моральної) здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Визначений законом розмір - є мінімальним, який гарантований державою, а тому суд, виходячи із обставин конкретної справи може визначити і більший розмір відшкодування, оскільки обмежень щодо максимального розміру закон не містить.

Європейський суд з прав людини зазначив, що обвинувачений в кримінальному провадженні має право на розгляд його справи належним чином; стаття 6 в кримінальному провадженні застосовується, щоб позбавити особу, яку звинувачено, залишатись тривалий час у стані невизначеності щодо своєї долі (справа «Нахманович проти Росії»).

Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Суд дійшов висновку, що розмір гарантованого мінімуму за час перебування під слідством і судом з перебуванням протягом тривалого часу на підписці про невиїзд, не в повному обсязі компенсує завданої позивачу шкоди, з огляду на таке.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, суд з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, врахувавши обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, нервові стреси, відчуття тривоги, у тому числі за здоровя своїх близьких, сильні душевні переживання та моральні страждання, приниження, розгубленість, позивач був позбавлений можливості як сприяти своєму сину у навчанні, вихованні, при тому що саме на цей період часу припав процес психологічного ставлення сина, також доньку він не зумів особисто провести до першого класу школи, суд дійшов висновку, що порушена проти ОСОБА_1 кримінальна справа мала тяжкі наслідки для нього, оскільки він тривалий час страждав від почуття невизначеності свого майбутнього.

Позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у порушенні його конституційних прав, переживаннях через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, порушення у зв'язку з цим нормальних життєвих зв'язків, вимушених змінах в організації його життя, а саме інформація про його незаконні затримання, перебування під вартою, засудження, негативним чином вплила на стан здоровя його сім'ї батька, матері, дружини та дітей. Дружина вимушена була звільнитися з роботи через звинувачення позивача у злочині.

З урахуванням установлених обставин у справі, а також усталеної практики Європейського суду з прав людини, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, суд вважає необхідним також врахувати ступінь страждань від безпідставного обвинувачення позивача у вчиненні злочину, тривалість обмеження його конституційних прав, а тому дійшов висновку, що достатньо підстав для визначення розміру компенсації у сумі 1000 000 гривен у відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 незаконними діями державних органів (слідства та суду), саме такий розмір відповідає характеру та обсягу страждань позивача, а також засадам виваженості, законності та справедливості..

Згідно з підпунктом 1 пункту 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законом порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Таким чином, безспірне списання коштів Державного бюджету України на підставі рішення суду здійснюється саме Державною казначейською службою України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, враховуючи, що обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, то витрати по сплаті судового збору підлягаютькомпенсації за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доДержави Українав особіДержавної казначейськоїслужби України,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору,на сторонівідповідача прокуратураДніпропетровської області провизначення грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди та стягнення коштів - задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 1 000 000 (один мільйон гривень) 00 копійок у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду за рахунок державного бюджету України.

Стягнути з держави Україна - Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 000 000 (один мільйон гривень) 00 копійок у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду, шляхом списання коштів з відповідного рахунку Державної казначейської служби України.

Судовий збір віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований за адресою: 50029, АДРЕСА_1. РНОКПП НОМЕР_2.

Відповідач: Держава Україна в особі Державної казначейської служби, юридична адреса: 01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок, 6, ЄДРПОУ 37567646.

Третя особа: Прокуратура Дніпропетровської області, юридична адреса: 49001, місто Дніпро, проспект Д.Яворницького, будинок 38, ЄДРПОУ 02909938.

Повний текст рішення складено 25 квітня 2019 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт