Відсутність особи за місцем проживання з поважних причин НЕ не позбавляє права користування житлом (Зарічний райсуд м. Суми № 1805/8939/2012 від 28.02.2014)

Фабула судового акту: Сімейні спори... Вони, як правило, є нескладними за своєю суттю. Але ж при їх вирішенні суди та представники сторін у засіданнях та представництві інтересів сторін стикають з певними "підводними камнями" як то емоції колись близьких та рідних людей, безглузду принциповість колишінх дружини та чоловіка, їх небажання хоч на йоту піти на зустріч одне одному.

У даному випадку колишні чоловік та дружина, перебуваючи у шлюбі придбали земельну ділянку із "халупою" на якій ними ж було збудовано новий будинок. При цьому земельна ділянка та старий будинок, який на ній знаходився було формлено на дружину.

У подальшому старий будинок бело знесено та побудовано новий.

Але ж сімейні відносини між подружжям не склались і тому дружина залишила разом із сином цей будинок.

У подальшому, колишній чоловік подав позов про усунення перешкод у користуванні вказаним майном та зняття з реєстрації колишньої дружини мотивуючи це тим, що остання майно не користується, комунальні платежі не сплачує не піклується про стан житлового будинку, та будучи зареєстрованою в будинку створює перешкоди у здійсненні права власності.

Проте, колишня дружина подала зустрічний позов про визнання права користування, визначення порядку користування, вселення мотивуючи це тим, що її колишній чоловік, застосовуючи фізичну силу і погрози розправою, вигнав її та сина з дому, не давши можливості забрати навіть свої особисті речі. Наступного дня він подав позов про розірвання шлюбу і замінив всі замки у дверях, щоб вона не могла потрапити до будинку. Вона неодноразово намагалась потрапити до будинку, в т.ч. зверталась до міліції, однак відповідач її не пускає, а отже за таких обставин вона відсутня за адресою своєї реєстрації з поважних причин

Суд першої інстанції задовольнив зустрічний позов, свказавши при цьому, що за нормами ст. 391 ЦК України власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійснення ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Водночас припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням (ч. 4 ст. 156, ст. 64 ЖК УРСР).

Проте, причини відсутності відповідачки суд визнав повпажними, оскільки вона не втрачала інтересу до спірного будинку, про що свідчить звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення перешкод у доступі до зазначеного житла.

Слід зазначити, що вказане рішення залишено апеляційним судом без зміни.

Аналізуйте судовий акт: Підстави у власника для зняття особи з реєстрації, яка проживає у його будинку(квартирі).

Припинення права власності на частку у спільному майні можливе, якщо суд становить, що заподіяна співвласнику внаслідок цього шкода буде неістотною. ( Постанова ВСУ № 6-68цс14 від 02.07.2014р.)

У випадку перебування автомобілю у спільній сумісній власності один із подружжя, який ним не користується може стягнути грошову компенсацію на підставі експертної оцінки своєї частки (Апеляційний суд Київської області від 30 вересня 2015р.)

Справа № 1805/8939/2012

Провадження № 2/591/492/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2014 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Сидоренко А.П.,

з участю секретаря - Попович Ю.О.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідачки - ОСОБА_3

представника відповідачки - ОСОБА_4

третьої особи - ОСОБА_5

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа: Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_5 про визнання права користування, визначення порядку користування, вселення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_3, який мотивує тим, що він є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, в якому крім нього та його співмешканки зареєстровані відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_3 14 січня 2011 року рішенням Зарічного районного суду м. Суми між позивачем та ОСОБА_3 шлюб було розірвано. Ще до офіційного розірвання шлюбу відповідачі залишити житловий будинок, в якому спільно проживали родиною та за допомогою працівників правоохоронних органів 12 жовтня 2010 року забрали свої речі з будинку. Відповідачі мають інше житло АДРЕСА_1, в якій постійно проживають та яке належить на праві власності ОСОБА_3 Відповідачі не здійснюють оплату комунальних послуг, не піклуються про стан житлового будинку, та будучи зареєстрованими в будинку створюють позивачу перешкоди у здійсненні права власності, яке полягає у вільному розпорядженні своєю власністю. На неодноразові пропозиції та прохання добровільно знятися з реєстрації у будинку і зареєструватися за місцем свого проживання відповідачі відмовляють категоричною відмовою. Посилаючись на вказані обставини, остаточно уточнивши свої позовні вимоги, та зазначаючи, що ОСОБА_3 з 14 січня 2011 року не була членом сім'ї ОСОБА_1, з 29 липня 2010 року вона в домоволодінні не проживала, в судовому порядку своє право не поновляла, без поважних причин була відсутня в домоволодінні більше трьох років, просить визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_3 такими, що втратили право проживання в домоволодінні по АДРЕСА_2.

ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_1, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що з останнім вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 22 листопада 1986 року по 23 листопада 2000 року та з 15 квітня 2006 року по 14 січня 2011 року. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. В період з 23 листопада 2004 року по 15 квітня 2006 року з відповідачем вони перебували у фактичних шлюбних відносинах. 14 січня 2011 року шлюб було розірвано рішенням Зарічного районного суду Суми. В 2004 році вони з відповідачем придбали будинок і земельну ділянку по АДРЕСА_2, які було оформлено на її ім'я. Старий будинок вони знесли, а замість нього побудували новий двоповерховий, в якому почали проживати однією сім'єю з відповідачем та сином. 17 жовтня 2006 року вона подарувала відповідачу вказаний житловий будинок та земельної ділянку, що розташована за тією ж адресою. Після укладення договорів дарування сім'я продовжувала проживати у вищезазначеному будинку. 29 липня 2010 року ОСОБА_1, застосовуючи фізичну силу і погрози розправою, вигнав її та сина з дому, не давши можливості забрати навіть свої особисті речі. Наступного дня він подав позов до Зарічного районного суду про розірвання шлюбу і замінив всі замки у дверях, щоб вона не могла потрапити до будинку. Таким чином відповідач протиправно позбавив її права користування будинком та земельною ділянкою. Вона неодноразово намагалась потрапити до будинку, в т.ч. зверталась до міліції, однак відповідач її не пускає, а отже за таких обставин вона відсутня за адресою своєї реєстрації починаючи з 30 липня 2010 року з поважних причин. Після того, як відповідач вигнав її з будинку вона домовилась з сином, що тимчасово поживе у нього в квартирі до того часу, поки не вирішиться спір з відповідачем щодо розподілу майна подружжя. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 липня 2012 року та рішенням Апеляційного суду Сумської області від 13 березня 2013 року між нею та ОСОБА_1 було розділено майно, що було об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а також стягнуто з відповідача на її користь 387916 грн. 18 коп. Рішення суду набрало законної сили, однак відповідач не виконав його добровільно і до того ж вчиняє дії направлені на вчинення перешкод його примусового виконання. Він вивіз з будинку все майно, яке було передане йому на відповідальне зберігання під час виконання ухвали суду про забезпечення позову, а також майно на яке за законом можна провести стягнення. На даний час в будинку залишається належне їй майно, яке відповідач не віддає навіть за рішенням суду. Посилаючись на вказані обставини, та остаточно уточнивши позовні вимоги, просить визнати її відсутність за адресою реєстрації такою, що відбулась з поважних причин та продовжити строк збереження права користування будинком з надвірними, господарчими і побутовими будівлями розташованого за адресою: АДРЕСА_2 на приватизованій земельній ділянці; визнати за нею право користування будинком з надвірними, господарчими і побутовими будівлями розташованого за вказаною адресою на приватизованій земельній ділянці; визначити порядок користування будинком з надвірними, господарчими і побутовими будівлями розташованого за вказаною адресою, виділивши їй в користування 1/3 частину всього нерухомого майна, що знаходиться за цією адресою; вселити до зазначеного будинку.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 23 вересня 2013 року вказані позови ОСОБА_1 та ОСОБА_3 об'єднані в одне провадження.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 підтримали позовні вимоги та заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3, посилаючись на те, що відповідачі в добровільному порядку залишили житловий будинок, проти чого вони не заперечують, хоча мали можливість на протязі всього часу звернутися до суду з позовними вимогами про вселення, а тому вважають, що вони втратили інтерес до будинку. При цьому заперечували факту зміни замків у будинку, зазначали про можливість відповідачів потрапити у будинок. Усе майно, яке було виділено судом на користь відповідачки, вона забрала у листопаді 2013 року. Крім того ОСОБА_3 пропущено строк позовної давності звернення з зустрічним позовом. Посилаючись на наявність законних підстав для визнання відповідачів за первісним позовом такими, що втратили право користування житлом, просили задовольнити позов, відмовивши у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3

Відповідачка-позивачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти задоволенні заявленого ОСОБА_1 позову та підтримали зустрічні позовні вимоги, посилаючись на те, що дійсно 29 липня 2010 року з сином були вимушені піти з будинку, в якому разом проживали, під погрозою фізичної розправи. В будинку залишилися речі ОСОБА_3, зокрема шуба, взуття, золоті прикраси. В той же день у них були відібрані ключі, замінена сигналізація. У квартирі по вул. Харківській, яка належить її сину, вона домовилась жити тимчасово до того, поки не вирішиться питання з ОСОБА_1 щодо поділу спільного майна подружжя, та при сплаті грошової компенсації відповідачем вона зможе придбати окреме житло. Спроби потрапити до будинку були не вдалими, в зв'язку з чим мали місце звернення до правоохоронних органів.

Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні, будучи допитаною в якості свідка, підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 та заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3, та надала пояснення про те, що вона була знайома з ОСОБА_1 з грудня 2006 року, з яким перебувала у товариських відносинах. 30 липня 2010 року останній їй зателефонував і попросив на наступний день допомогти накрити поминальний стіл, оскільки треба було пом'янути його батька. На наступний день він пояснив, що 29 липня 2010 року його дружина та син влаштували скандал після поховання батька, забрали свої речі та пішли. Коли вони зайшли у будинок та ОСОБА_1 відчинив шафу, вона не побачила там речей, а лише висіли вішаки, також у ванній кімнаті на другому поверсі стояла лише одна зубна щітка. 14 листопада 2013 року ОСОБА_3 разом з представниками виконавчої служби забрала усі свої речі, які були присуджені судом. Вона проживає у будинку з 05 жовтня 2013 року, з моменту укладення шлюбу, та до цього вона була в будинку, оскільки вони з ОСОБА_1 зустрічалися. Речей відповідачів у будинку немає, намагання сина і колишньої дружини ОСОБА_1 вселитися вона не бачила.

Відповідач ОСОБА_3 та представник третьої особи Управління Державної міграційної служби України в Сумській області в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В попередньому судовому засіданні ОСОБА_3, допитаний в якості свідка, заперечував проти заявленого до нього позову ОСОБА_1, посилаючись на те, що 29 липня 2010 року у них виник конфлікт з батьком, який той штучно створив з метою вигнати його з матір'ю з будинку. Вони вимушені були залишити будинок під тиском батька під погрозою фізичної розправи та застосування зброї. Після цього вони не мали можливості вільно користуватися будинком, оскільки ключі залишилися в будинку, було змінено код сигналізації. Він не мав можливості забрати свої речі, з приводу чого він звертався до суду та правоохоронних органів. Також між ним і батьком судом розглядалися спори щодо повернення йому мотоцикла та автомобіля, його позов був задоволений, але він з державними виконавцями не мав можливості потрапити до домоволодіння. Він має бажання користуватися житловим будинком, зокрема прибудинковою територією, оскільки там знаходяться належні йому транспортні засоби. У нього з матір'ю була домовленість, що вона тимчасово буде проживати в його квартирі, поки не купить собі житло за рахунок поділу майна. Зазначив, що в будинку залишилися, крім транспортних засобів, його деякий одяг, куртка, пуховик, пара штанів, а також золоті вироби.

Вислухавши думку, осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, інвентарної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, та позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 квітня 2006 року, який було розірвано 14 січня 2011 року (а.с. 10).

Згідно договору дарування жилого будинку, посвідченого 17 жовтня 2006 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 жилий будинок, розташований в АДРЕСА_2 (т. І а.с. 5).

З довідки Зарічної районної в м. Суми адміністрації від 31 липня 2012 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані, крім ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_3 (т. І а.с. 7).

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійснення ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Згідно вимог ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Як вбачається з копії заяви (т. І а.с. 19) 10 жовтня 2010 року ОСОБА_3 зверталася до Зарічного РВ СМВ УМВС України в Сумській області, повідомляючи про те, що ОСОБА_1 шляхом погроз щодо фізичної розправи змусив її з сином покинути місце проживання, не давши можливість взяти із собою особисті речі, а тому просить запобігти можливим правопорушенням з боку ОСОБА_1 12 жовтня 2010 року, коли вона з сином має намір зайти до будинку по АДРЕСА_2 (а.с. 19).

З постанови ДІМ Зарічного РВ СМУ УМВС України в Сумській області від 23 жовтня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи вбачається, що 15 жовтня 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до правоохоронних органів з повідомленням про те, що представників органів влади не впускають за адресою: АДРЕСА_2, для опису майна, а також з приводу виносу з вказаного житлового будинку ймовірно спільно нажитого майна (матеріали ЖРЗПЗ № 6682 від 15 жовтня 2010 року).

З огляду на вказане в судовому засіданні встановлено, що між сторонами виникали конфлікти, внаслідок чого ОСОБА_1 проживає в будинку та він нічим не спростував доводів ОСОБА_3 та ОСОБА_3 про їх неможливість вселитися та що в них відсутні ключі від спірного жилого приміщення.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_3 дійсно відсутні в спірному домоволодінні з 2010 року, тобто понад встановлений законом термін. В той же час причини їх відсутності суд вважає поважними, оскільки вони не втрачали інтересу до спірної квартири, про що свідчить звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення перешкод у доступі до спірного будинку. Вказані обставини не були спростовані відповідними доказами, та вони також не заперечувались позивачем за первісним позовом в судовому засіданні.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що відповідачі за первісним позовом з поважних причин відсутні за місцем проживання за адресою АДРЕСА_2, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання їх такими, що втратили право користування, слід відмовити.

З встановлених в судовому засіданні обставин вбачається, що ОСОБА_3 після припинення сімейних відносин з ОСОБА_1 не втратила права користування житловим приміщенням за вказаною адресою, отже враховуючи що між сторонами склалися неприязні стосунки, підлягають задоволенню позовні вимоги про вселення ОСОБА_3 у вказане домоволодіння, та виходячи з того, що право на проживання у спірному будинку мають чотири особи, суд вважає за доцільне, визначити такий порядок користування квартирою, яким ОСОБА_3 виділити кімнату площею 13,4 кв.м., виділити ОСОБА_1 та ОСОБА_5 кімнати площею 17,8 кв.м.,16,3 кв.м. Гараж площею 28,0 кв.м., прихожу площею 27,0 кв.м., кухню площею 18,5 кв.м., вітальню площею 23,8 кв.м., топочну площею 3,4 кв.м., сауну площею 3,2 кв.м., душову площею 2,9 кв.м., туалет площею 2,3 кв.м., терасу, тренажерний зал площею 33,6 кв.м., холл площею 19,7 кв.м., санвузол площею 10,1 кв.м. - залишити у спільному користуванні.

Суд не може визнати такими, що заслуговують на увагу доводи позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про пропуск ОСОБА_3 строку позовної давності звернення до суду з зустрічним позовом, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Ст. 261 ЦК України встановлює, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З наданих доказів, суд приходить до висновку, що про своє порушене право ОСОБА_3 стало відомо 29 липня 2010 року, коли вона була вимушена залишити житловий будинок по АДРЕСА_2, тоді як з вказаними позовними вимогами вона звернулася 29 липня 2013 року, тобто в межах строку позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 391, 405 ЦК України, ст.ст. 64, 156 ЖК України, ст. ст. 15, 208-215, 221, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати право користування ОСОБА_3 будинком АДРЕСА_2 з надвірними, господарчими і побутовими будівлями.

Встановити порядок користування будинком АДРЕСА_2 та виділити ОСОБА_3 кімнату площею 13,4 кв.м., виділити ОСОБА_1 та ОСОБА_5 кімнати площею 17,8 кв.м.,16,3 кв.м. Гараж площею 28,0 кв.м., прихожу площею 27,0 кв.м., кухню площею 18,5 кв.м., вітальню площею 23,8 кв.м., топочну площею 3,4 кв.м., сауну площею 3,2 кв.м., душову площею 2,9 кв.м., туалет площею 2,3 кв.м., терасу, тренажерний зал площею 33,6 кв.м., холл площею 19,7 кв.м., санвузол площею 10,1 кв.м. - залишити у спільному користуванні.

Вселити ОСОБА_3 до будинку АДРЕСА_2.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя