Умовою реєстрації місця проживання особи є подача документів, що підтверджують належність приміщення саме до ЖИЛОГО (ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (Дніпропетровський апел. адмін. суд, справа № 310/6794/14-а, 23.07.15)

Фабула судового акта: Відповідно до матеріалів справи громадянин (позивач, заявник) звернувся до міського відділу Державної міграційної служби України (відповідач) з заявою про реєстрацію його місця проживання за наданою ним адресою. При цьому позивачем було надано також копію свідоцтва про право власності на об’єкт нерухомості, що є місцем проживання заявника.

За доводами заявника, реєстрація полягає у тому, що громадяни повідомляють органи міграційної служби України про місце свого проживання, а ті в свою чергу, зобов’язані зареєструвати громадян по місцю їх проживання, і дозволяти або відмовляти в реєстрації на свій розсуд не мають права.

Але відповідач відмовив у здійсненні реєстрації за визначеною адресою, оскільки згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, будівля є нежитловою, що і стало підставою для подання до суду загальної юрисдикції адміністративного позову, у якому просив визнати протиправним та скасувати зазначене рішення і зобов’язати вчинити дії щодо реєстрації місця проживання.

Ця судова справа представляє певний інтерес як з точки зору підсудності подібних спорів, так у по суті питання, оскільки окреслює правове поле реєстрації місця проживання особи. Важливим є й те, що Вищий адміністративний суд України у 2016 році відмовив у відкритті касаційного провадження, оскільки «касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи», отже ВАСУ фактично погодився з апеляційним судом. Більш того, - постановою від 17 жовтня 2017 року № 21-2758а 16 Верховним Судом України відмовлено у перегляді справи. Отже, по цій справи ми маємо остаточне судове рішення з певною правовою позицією.

З неї випливає, що дана справа була підсудна окружному адміністративному суду, а не суду загальної юрисдикції, хоча той і розглядав справу за правилами адміністративного судочинства.

А, крім того:

- згідно зі ст. 379 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин), житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (в останні редакції – «Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них»).

- відповідно до ст. 6 ЖК УРСР (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється (в останні редакції – «Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється»).

- відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) для реєстрації особа подає, зокрема, документи, що підтверджують право на проживання в житлі.

- нарешті, Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1077 від 22 листопада 2012 року, яким затверджений Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, передбачено, що для реєстрації місця проживання особа подає, зокрема, документи, що підтверджують: право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи (п.2.2)

Аналізуйте судовий акт: ВССУ: При визнанні права постійного проживання особи у квартирі/будинку суд НЕ може закріплювати за нею конкретну кімнату; це право власника відповідно до ст. 405 ЦК України (ВССУ у справі № 405/344/15-ц від 27 вересня 2017р.)

Наймач НЕ втрачає право на користування жилим приміщенням, якщо існує поважна причина його відсутності більше шести місяців у цьому приміщенні (ВССУ від 13 вересня 2017р. у справі № 521/4123/16-ц)

З припиненням права власності особи на житлове приміщення втрачається й право користування цим жилим приміщенням у членів його сім'ї (справа № 661/4901/15-ц, 22.12.16)

Для виселення особи, яка проживала у житловому приміщенні на підставі договору оренди, слід подавати позов обґрунтовуючи положеннями цивільного, а не житлового законодавства (ВСУ від 22 червня 2017 року № 6-2010цс16)

Припинення сімейних відносин з власником успадкованого ним будинку не позбавляє колишнього з подружжя права користування приміщенням, яке останній отримав за життя та згодою спадкодавця – колишнього власника будинку (№ 308/3040/15-ц, 21.06.17)

Право користування житлом може бути припинено судом на підставі ст. 406 ЦК України – «припинення сервітуту», при цьому користувач виселяється (ВСУ від 15 травня 2017р. у справі № 6-2931цс16)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2015 року справа № 310/6794/14-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання:Сколишева О.О.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

представників відповідачів:

Бердянського міського відділу Державної міграційної служби України в Запорізькій області ОСОБА_2 (наказ від 08 жовтня 2013 року),

управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області ОСОБА_3 (довіреність від 10 грудня 2014 року)

третіх осіб: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Бердянського міського відділу Державної міграційної служби України в Запорізькій області

на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 грудня 2014 року

у справі № 310/6794/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Бердянського міського відділу Державної міграційної служби України в Запорізькій області, управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області

треті особи Бердянський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області, виконавчий комітет Бердянської міської ради Запорізької області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся у Бердянський міськрайонний суд Запорізької області з позовом, з урахуванням уточнень, до Бердянського міського відділу Державної міграційної служби України в Запорізькій області, управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, треті особи: Бердянський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області, виконавчий комітет Бердянської міської ради Запорізької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання здійснити дії щодо реєстрації місця проживання.

Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протизаконним та скасовано рішення Бердянського міського відділу Державної міграційної служби України в Запорізькій області про відмову у здійсненні реєстрації місця проживання ОСОБА_1, викладене у листі від 07 березня 2014 року №23.17-05-963.

Зобовязано Бердянський міський відділ Державної міграційної служби України в Запорізькій області вчинити дії щодо здійснення реєстрації ОСОБА_1 за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Макарова, 109-и.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Бердянський міський відділ Державної міграційної служби України в Запорізькій області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник Бердянського міського відділу Державної міграційної служби України в Запорізькій області наполягає на доводах та вимогах апеляційної скарги.

Представник управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області підтримав вимоги апеляційної скарги Бердянського міського відділу Державної міграційної служби України в Запорізькій області.

ОСОБА_1, у судовому засіданні заперечує проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представники Бердянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області, виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявилися.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України визначена предметна підсудність адміністративних справ окружним адміністративним судам адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 405/2011 «Питання Державної міграційної служби України» (далі Положення), Державна міграційна служба України (ДМС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України. ДМС України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Пунктом 7 Положення, визначено, що ДМС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через головні управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління, відділи (сектори) міграційної служби в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дана справа підсудна окружному адміністративному суду, що залишилося поза увагою суду першої інстанції.

Таким, чином, судом першої інстанції порушено правила предметної підсудності, тобто справа розглянута і вирішена неповноважним судом, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Відповідно до матеріалів справи, 06 березня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Бердянського міського відділу Державної міграційної служби України в Запорізькій області з заявою про реєстрацію його місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

При зверненні, позивачем подано заяву про реєстрацію місця проживання, відомості, квитанцію, копія свідоцтва про право власності, лист від 05 березня 2014 року №11/03 (а.с. 63-66).

Листом від 07 березня 2014 року № 23.17.-05-963 Бердянський міський відділ Державної міграційної служби України в Запорізькій області повідомив позивача про прийняття рішення щодо відмови у здійсненні реєстрації за визначеною адресою, оскільки згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, будівля є нежитловою (а.с. 67).

За доводами ОСОБА_1, реєстрація полягає у тому, що громадяни повідомляють органи міграційної служби України про місце свого проживання, а ті в свою чергу, зобовязані зареєструвати громадян по місцю їх проживання, і дозволяти або відмовляти в реєстрації на свій розсуд не мають права. Посилання Бердянського міського відділу Державної міграційної служби України в Запорізькій області, що будівля, розташована за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Макарова, 109-и є нежитловою не відповідає дійсності, оскільки згідно з генеральним планом будівництва та відповідних дозволів будівля є адміністративно-житловим блоком готелю котеджного типу, яка закінчена будівництвом і введена в експлуатацію, як перша черга будівництва з відповідною державною реєстрацією. Згідно зі статтею 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи може бути готель.

Бердянський міський відділ Державної міграційної служби України в Запорізькій області зазначає про неможливість проведення реєстрації місця проживання у нежитловому приміщенні.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Для реєстрації особа або її законний представник подає зокрема: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України); документи, що підтверджують право на проживання в житлі.

Статтею 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1077 від 22 листопада 2012 року затверджений Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів (далі-Порядок, в редакції чинній на час виникнення спірних відносин), який розроблений відповідно до Законів України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та визначає процедуру реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.

Пунктом 2.2 Порядку передбачено, що для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, зокрема, документи, що підтверджують: право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання.

За змістом пункту 2.5 Порядку, забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.

Також, пунктом 2.6 Порядку передбачено, що працівник територіального підрозділу ДМС України (крім внесення відомостей про реєстрацію місця проживання до паспортного документа та картки реєстрації особи), зокрема, перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання, про що ним вчиняється відповідний запис у заяві.

Отже, дії щодо реєстрації місця проживання особи здійснюються органами ДМС України за умови подачі відповідних документів, у тому числі й тих, що підтверджують право на проживання в житлі, до яких поряд з ордером, свідоцтвом про право власності, договором найму (піднайму, оренди) віднесені й інші документи.

Згідно зі статтею 379 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин), житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Відповідно до статті 6 Житлового кодексу Української РСР (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Встановлення судом першої інстанції обставин, що будівля, розташована за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Макарова, 109-и придатна для проживання на підставі показань свідків є помилковим, оскільки офіційне віднесення будівлі до категорії жилого приміщення, має підтверджуватися документально.

Згідно з копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Бердянської міської ради від 27 листопада 2012 року та копії витягу про державну реєстрацію прав, виданого комунальним підприємством з технічної інвентаризації Бердянської міської ради від 27 листопада 2012 року будівля (перша черга будівництва), розташована за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Макарова, 109-и є нежитловою (а.с. 38, 38 зворот).

Копія декларації про готовність обєкта до експлуатації, також не містить відомостей про віднесення будівлі до житлового типу.

Отже, із поданих ОСОБА_1 документів до Бердянського міського відділу Державної міграційної служби України в Запорізькій області, належність віднесення будівлі, розташованої за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Макарова, 109-и до житлового фонду не вбачається.

З урахуванням фактичних обставини справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у їх задоволенні позову.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення, з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 195 196 198 202 207 212 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бердянського міського відділу Державної міграційної служби України в Запорізькій області задовольнити.

Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 грудня 2014 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:І.Ю. Богданенко

Суддя:С.А. Уханенко

Суддя:Ю.М. Дадим