У кримінальному провадженні слідчий суддя не має право призначати позапланову податкову перевірку, а слідчий або прокурор звертатись до слідчого судді із відповідним клопотанням (Апеляційний суд м. Києва, № 757/11320/17-к, від 11. 04. 2017р.)

Фабула судового акту: Чи має право слідчий або прокурор у кримінальному провадженні звертатись до суду із клопотанням про призначення позапланової документарної податкової перевірки платника податків або чи має законні повноваження слідчий суддя задовольняти таке клопотання та призначати таку перевірку? Практика призначень податкових перевірок під час кримінальних проваджень існує і обґрунтовується пунктом 78.1.11 ПК України, який передбачає здійснення позапланової перевірки у випадку коли «отримано судове рішення суду (слідчого судді) при призначення перевірки, винесене ним відповідно до закону».

Інколи слідчі судді відмовляють у задоволенні подібних клопотань, проте поки що це не стало повсюдним.

Складність боротьби із такими ухвалами слідчих суддів полягає в тому, що відповідно до ст. 309 КПК України - "ухвали слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування" вони не оскаржуються.

У цій справі ухвала слідчого судді про призначення позапланової перевірки була оскаржена до суду апеляційної інстанції, і суд апеляційної інстанції розглянув таку скаргу та ухвалив рішення по суті на користь заявника.

Скасовуючи ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції підкреслив, що КПК України не передбачає права слідчого або прокурора на звернення до слідчого судді із клопотанням про призначення позапланової перевірки, і у КПК відсутня процедура розгляду такого клопотання. Тому, задовольняючи подібне клопотання слідчий суддя виходить за межі своїх повноважень і дії у спосіб, який не відповідає процесуальному закону.

Слід також додати, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі ст. 309 КПК України, іншими словами порушив цю статтю, коли розглянув скаргу на ухвалу слідчого судді по суті. В даному випадку це прогресивний хід, і така подія трапляється у практиці дуже рідко. Суд керувався загальними нормами КПК та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. - "право на ефективний засіб юридичного захисту." Цікаво, що у самій ухвалі суду апеляційної інстанції зазначено, що вона не підлягає касаційному оскарженню.

ТЕМА: Кримінальне провадження: податкові перевірки платників податків (Лист ДФС від 23.11.2016 р. № 2436/2/99-99-14-05-02-10)

Аналізуйте судовий акт: Неймовірно! Ухвала суду дозволила провести позапланову документальну перевірку у кримінальному провадженні 900 платників податків! 01 серпня 2016 року (Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва Демидовська А.І. від 1 серпня 2016 р.)

Порушення порядку повідомлення підприємства про проведення перевірки податковими органами тягне за собою визнання результатів такої перевірки недійсними (ВАСУ від 15.03.2017 у справі № 823/359/15)

Фіскальний орган зобов’язаний довести обґрунтованість наказу про призначення перевірки після відповіді платника податків на запит з посиланням на конкретні недоліки його пояснень та документів (ВАСУ від 7 лютого 2017р., К/800/14028/16)

Якщо фіскальний орган не вказав у запиті підставу направлення передбачену п. 73.3, ст. 73 ПК України, то платник податку звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит (ВАСУ від 23 лютого 2017р. у справі К/800/25008/16)

Платник податку має право не допустити фіскалів на позапланову перевірку, якщо встановить, що підстави її призначення вже відпали – в даному випадку закриття кримінального провадження (від 20 грудня 2016р. у справі № 804/4378/16)

Під час дії мораторію будь-які перевірки, зокрема документальні, фактичні або камеральні заборонені, а прийняті за їх наслідками податкові повідомлення – рішення підлягають скасуванню (Київський апеляційний адміністративний суд, № 823/1338/16)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Ігнатова Р.М.

суддів Кияшка О.А., Маліновського О.А., Юденко Т.М.,Мельника В.В.

секретаря Редик С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.02.2017,

за участі:

прокурора Цавалюк О.М.

особи яка подала апеляцію ОСОБА_1

адвокатів Городецької А.Д., Наконечного В.Л.

ВСТАНОВИЛА

Від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.02.2017, в якій він просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про призначення позапланової документальної перевірки громадянина ОСОБА_1, про визначення особи, яка відповідальна за організацію проведення позапланової перевірки та надання співробітникам ДФС України доступу до матеріалів кримінального провадження.

Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.02.2017 задоволено клопотання та призначено позапланову документальну перевірку громадянина ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 2013-2016 р.р. Організацію проведення позапланової перевірки покладено на ДФС України у строки встановлені ПК України. У разі необхідності надати співробітникам ДФС України матеріали кримінального провадження, які свідчать про викладені обставини.

Приймаючи таке рішення слідчий суддя виходив з того, що з метою перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, виникла необхідність у призначенні позапланової перевірки громадянина ОСОБА_1 у відповідності до положень ч.2 ст.93 КПК України.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята в результаті невірного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що хоча ст.309 КПК України не передбачає оскарження ухвал слідчого судді про призначення слідчим суддею податкових перевірок в рамках кримінального провадження, вказана обставина, на думку автора апеляції, пов'язана тим, що законодавець в КПК України не передбачив взагалі права слідчим суддям приймати такі судові рішення, не закріпивши при цьому права і процедури на призначення такого характеру перевірок. При цьому ОСОБА_1, обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження такої ухвали слідчого судді посилається на положення ст.ст. 7, 21, 24 КПК України, ст.ст. 55, 129 Конституції України, наводить правові позиції КСУ, ст. 8 Загальної декларації прав людини 1948 року, практику ЄСзПЛ та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 04.11.2015 у справі №522/21938/15-к та вважає, що йому, гарантовано право на подачу зазначеної апеляційної скарги та її розгляд у суді апеляційної інстанції.

Щодо строку подачі апеляційного скарги ОСОБА_1 наголошує, що оскаржувану ухвалу було постановлено без його виклику, а про її існування останньому стало відомо 10.03.2017 із ЄРСР, при тому, що на дату подачі апеляції копію ухвали слідчого судді про призначення податкової перевірки, ним не отримано.

Стосовно незаконності ухвали слідчого судді, апелянт вважає, що ні слідчий, ні прокурор не наділені повноваженнями звертатись до слідчого судді з клопотанням про проведення перевірки, а слідчий суддя не має права такі клопотання розглядати. Крім того, на переконання апелянта, ст.78 ПК України стосується прав податкових органів і не закріплює права та процедуру призначення податкових перевірок слідчим суддею в рамках кримінального провадження. В той же час, з прийняттям ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, норми КПК України, згідно яких до повноважень слідчого та прокурора відносилось повноваження призначати перевірки (п.6 ч.2 ст.36, п.4 ст.40 КПК України), з кримінального процесуального закону було виключено. При цьому в апеляційній скарзі міститься посилання на ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. На думку ОСОБА_1, призначення податкових перевірок не відноситься ані до слідчих дій, ані до заходів забезпечення кримінального провадження, а отже КПК України не передбачає права слідчого на звернення до слідчого судді з таким клопотанням. В той же час, як стверджує автор апеляції, в КПК України процедура розгляду такого роду клопотань теж відсутня, а тому такі клопотання не повинні взагалі розглядатись, а тому слідчий судді повинен був відмовити у відкритті провадження за таким клопотанням.

Також в апеляційній скарзі зазначається щодо відсутності повноважень у слідчого на призначення перевірки за 2013 рік (порушення п.102.1 ст.102 ПК України), відсутності обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення, незаконності визначення ДФС України відповідальною за організацію проведення позапланової перевірки та надання дозволу співробітникам ДФС України отримувати матеріали кримінального провадження.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення ОСОБА_1, який підтримав свою апеляційну скаргу обґрунтувавши свою позицію в поясненнях, адвокатів Наконечного В.Л. та Городецьку А.Д., які підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_1 та надали свої пояснення, прокурора, який в свою чергу заперечував проти задоволення наявної апеляційної скарги і вважав, що суд має відмовити у відкритті провадження за апеляцією, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали судового провадження в межах поданої апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, відповідно до вимог ч.3 ст.392 КПК України в апеляційному порядку, окрім іншого, також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених КПК України. Ч.1 ст.309 КПК України встановлює перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Відповідно до ч.2 ст.309 КПК України, під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній. Відповідно до правил ч.3 ст.309 КПК України, скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Таким чином, процесуальний закон встановлює вичерпний перелік випадків коли ухвали слідчого судді підлягають оскарженню, але постановлені в межах його (слідчого судді) повноважень.

Разом з тим, кожна людина має право розраховувати, що до неї буде застосована належна правова процедура. Відповідно до ст.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Одним з елементів цього засадничого принципу є доступ до правосуддя, забезпечений незалежними та неупередженими судами. Також, відповідно до вимог ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

В свою чергу відповідно до вимог п.18 ст.3 КПК України, слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Тобто, за змістом вказаної норми однією з головних функцій слідчого судді є насамперед здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів учасників кримінального провадження під час досудового розслідування. Наступне, відповідно до вимог ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (КПК України). Тобто, враховуючи сферу дії принципу диспозитивності, процесуальний закон чітко зазначає у який спосіб суд, слідчий суддя вирішують питання. Таким чином, слідчий суддя має вирішувати питання, які віднесені до його повноважень процесуальним законом і саме в спосіб, передбачений процесуальними нормами.

Натомість, задовольняючи клопотання прокурора від 23.02.2017 при відсутності процесуального способу розгляду і вирішення даних клопотань, про призначення позапланової документальної перевірки ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період 2013 - 2016 рр., слідчий суддя зазначив, що ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Враховуючи вищевикладені підстави, а також приймаючи до уваги правову позицію Конституційного Суду України, висловлену у рішенні від 08.04.2015 №3-рп/2015 (п.2.1 рішення), що згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії що містяться у вказаній статті повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (п.25 Рішення ЄСПЛ у справі «Делкур проти Бельгії» від 17.10.1997 та п.65 Рішення ЄСПЛ у справі «Гофман проти Німеччини» від 11.10.2001). Отже, позбавлення за даних обставин ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 28.02.2017 було б порушенням принципів рівності всіх перед законом і судом та доступу до правосуддя.

Щодо суті вирішення клопотання слідчим суддею, то суд апеляційної інстанції виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Частина 2 даної статті вказує, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом (КПК України). Оскаржуване судове рішення не відповідає цим вимогам . Так, в обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя послався на ст.78 ПК України, відповідно до якої документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: п.п. 78.1.11 отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону. Тобто, вказана норма відсилає до Закону в порядку якого має бути отримано зазначене судове рішення, а процесуальний порядок визначений саме КПК України. Проте, вирішення слідчим суддею вказаних клопотань не охоплюється його повноваженнями, які мають реалізовуватися в спосіб, передбачений процесуальним законом, адже не відносяться ані до заходів забезпечення кримінального провадження, ані до слідчих дій, ані до негласних слідчих дій. Отже, КПК України не передбачає права слідчого, прокурора на звернення до слідчого судді з клопотанням про призначення (проведення) податкової перевірки, більше того, в КПК відсутня процесуальна процедура розгляду такого виду клопотань. В той же час, відповідно до правової позиції викладеної в Рішенні ЄСПЛ «Михайлюк та Петров проти України» від 10.12.2009 (п.25 Рішення) зазначається, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві, він також стосується якості відповідного законодавства і потребує, аби воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права. Ті ж самі обґрунтування стосуються і посилань слідчого судді на положення ч.2 ст. 93 КПК України , адже дана норма передбачає , що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих ( розщукових ) дій, та негласних слідчих ( розшукових ) дій, витребування та отримання документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК і не містить окремого права прокурора, слідчого звертатися до слідчого судді з даними клопотаннями .

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що слідчий суддя, розглянувши клопотання прокурора про призначення позапланової документальної перевірки по суті, в даному випадку діяв у спосіб, який не ґрунтується на вимогах процесуального закону.

Стосовно посилань апеляційної скарги на відсутність обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення, а також на незаконність визначення ДФС України відповідальною за організацію проведення позапланової перевірки та надання дозволу співробітникам ДФС України отримувати матеріали кримінального провадження, − то колегія суддів зауважує, що вони не є самостійними апеляційними вимогами, а являються доповненнями до обґрунтування права на апеляційне оскарження і незаконності ухвали слідчого судді, а тому з огляду на вищезазначене, окремому обґрунтуванню не підлягають.

За таких обставин, зважаючи, що слідчим суддею не дотримано вимог закону в частині задоволення клопотання прокурора, яке не передбачено положеннями кримінального процесуального закону, апеляційний суд вважає доводи ОСОБА_1 обґрунтованими, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а в задоволенні поданого прокурором клопотання про призначення позапланової документальної перевірки ОСОБА_1 - слід відмовити.

Керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 304, 309, 392, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 28.02.2017 − задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.02.2017, якою задоволено клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Цавалюка О.М. про призначення позапланової документальної перевірки громадянина ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 2013-2016рр. в рамках кримінального провадження №32014100090000181 від 01.12.2014, − скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Цавалюка О.М. про призначення позапланової документальної перевірки громадянина ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 2013-2016рр. в рамках кримінального провадження №32014100090000181 від 01.12.2014, − відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

Ігнатов Р.М. МаліновськийО.А. Мельник В.В.

ЮденкоТ.М. Кияшко О.А.