Принцип рівності батьків у вихованні дитини дотримано – нерадиву мати позбавлено батьківських прав (Ізюмський міськрайсуд Харківської області № 623/3081/17 від 08.05.2018)

Фабула судового акту: Позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати, як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

У даній справі батько малолітньої дитини звернувся до суду із позовом про позбавлення її матері батьківських прав та стягнення з неї аліментів на утримання дитини.

Мотивуючи свої вимоги позивач вказав, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не проживає разом з сином, не цікавиться її вихованням, розвитком, здоров’ям тощо.

В якості доказів такого усунення батько надав суду довідку дошкільного навчального закладу відповідно до якої з дитячого садка дитину забирає батько та бабуся. Мати не відвідує дитину в дошкільному закладі.

Одночасно згідно висновку органу опіки та піклування протягом року мати не зверталася до батька дитини з приводу повернення в її сім'ю сина, не цікавилася його вихованням, фізичним і духовним розвитком, матеріально не утримувала та не створила умов для його повернення.

При цьому мати навіть не з'явилася на засідання комісії, за адресою реєстрації не проживає. А тому враховуючи інтереси дитини комісія вважає за доцільне позбавити відповідачку батьківських прав відносно її малолітнього сина.

Судом такі вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги батька суд у рішенні вказав, що згідно ч. 2, 5 ст. 150, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини. Батьки або особи, що їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати до самостійного життя та праці.

За правилами ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: Якщо один з батьків самочинно змінить визначене на підставі закону або рішення суду місце проживання дитини, суд має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем (ВС/КЦС, №350/1258/17, 03.05.18)

ВССУ: Небажання дитини спілкуватися з батьком не є підставою для його відсторонення від участі у спілкуванні з дитиною (ВССУ, справа № 397/586/16-ц, 08.11.17)

Cуд: При визначенні місця проживання дитини перевага матері перед батьком не повинна бути пріоритетом у спорі (апеляційний суд Житомирської області № 285/1429/17 від 15.02.2018)

ВССУ: Позбавлення батьківських прав є передчасним без відповідного висновок виконкому та попередження батька про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (ВССУ у справі № 211/559/16-ц від 01 листопада 2017р.)

ВССУ: Заборгованість по сплаті аліментів, навіть значна, сама по собі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав (справа № 428/10911/16-ц, 27.11.17)

Номер справи 623/3081/17

Номер провадження 2/623/234/2018

РІШЕННЯ

іменем України

08 травня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Гуренко М.О.

з участю: секретаря - Телешевської В.Ю.

позивача: ОСОБА_1

представника третьої особи: Мартинової Т.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) до ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_3), третя особа: Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Ізюмської міської ради Харківської області (місцезнаходження: 64309, Харківська область, місто Ізюм, площа Центральна, будинок 1) про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа: Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Ізюмської міської ради Харківської області про позбавлення батьківських прав.

Позивач просив позбавити ОСОБА_4 батьківських прав у відношенні малолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час розгляду справи була повідомлена належним чином, заперечень проти позову не надала.

Представник органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Ізюмської міської ради Харківської області проти задоволення позову не заперечувала.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що з відповідачем перебував в цивільних стосунках з 2009 року по лютий 2017 року.?

Від цих стосунків сторони мають сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданим повторно Ізюмським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 18.08.2017 року. (а.с.9).

Позивач повідомив, що з лютого 2017 року відповідачка свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не проживає разом з сином.

Відповідач не відвідує довкільний навчальний заклад, що підтверджується довідкою Ізюмського дошкільного навчального закладу (ясла - садок) № 9 Ізюмської міської ради харківської області від 04.12.2017 року, де вказано, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, відвідує Ізюмське дошкільне навчального заклад (ясла - садок) № 9 з 19.10.2017 року і по теперішній час. З дошкільного закладу дитину забирає батько, ОСОБА_1 та бабуся, ОСОБА_6. Мати, ОСОБА_4, не відвідує дитину в дошкільному закладі. (а.с.11).

За даними акту обстеження умов проживання від 15.08.2017 року органу опіки та піклування Ізюмської міської ради, ОСОБА_5 мешкає разом з батьком - ОСОБА_1, бабусею - ОСОБА_6 у орендованій двухкімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_5. Під час перевірки встановлено, що санітарний стан задовільний, квартира утримується в чистоті, у дитини обладнане окреме місце для розвитку, навчання, сну, хлопець забезпечений необхідним харчуванням та сезонним одягом. (а.с.12).

Згідно висновку органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Ізюмської міської ради від 08.11.2017 року № 3550 встановлено, що ОСОБА_1 з 13.02.2017 року разом зі своїм сином ОСОБА_5 фактично проживаємо за адресою: АДРЕСА_4 у своєї матері ОСОБА_6 Малолітній ОСОБА_5 влаштований батьком з 19.10.2.017 р. до Ізюмського ДНЗ № 9. ОСОБА_1 надав пояснення, що за цей час гр. ОСОБА_4 не зверталася до нього з приводу повернення в її сім'ю дитини, не цікавилася його вихованням, фізичним і духовним розвитком, матеріально не утримувала та не створила умов для його повернення. ОСОБА_4 на комісію не з'явилася, за адресою реєстрації не проживає. Враховуючи інтереси дитини комісія вважає за доцільне позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, відносно її малолітнього сина, ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).

Згідно ч. 2, 5 ст. 150, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановлене законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини. Батьки або особи, що їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати до самостійного життя та праці.

За правилами ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Відповідно до роз'яснень пунктів 15,16,18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати, як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

03 травня 2018 року позивач надав уточнену позовну заяву та просив позбавити ОСОБА_4 батьківських прав у відношення малолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнути аліменти на його користь на утримання сина в розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітків (доходів), щомісячно, починаючи з 07 грудня 2017 року, і до його повноліття.

Відповідно до ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі. Тому суд не приймає до уваги уточнену позовну заяву.

Однак разом з тим, відповідно до ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно частини другої статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Суд приходить до висновку, що є підстави для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.

Згідно статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання як розподілити між сторонами судові витрати. Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Частиною 1 статті 4 ЗУ "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Позивач звернувся до суду з позовом 07 грудня 2017 року. Враховуючи викладене, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі по 640,00 грн. за стягнення аліментів.

Керуючись ст. 10, 12, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. 150, 155, 164 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Позбавити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючу, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_3, батьківських прав у відношенні малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, НОМЕР_1, виданий Ізюмським РС ГУДМС України в Харківській області 13.10.2015 року, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3, згідно відповіді Державної фіскальної служби у реєстрі фізичних осіб від 22.03.2018 року реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи ОСОБА_4 - неможливо однозначно ідентифікувати, аліменти на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2, на утримання сина: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітків (доходів), щомісячно, починаючи з 07 грудня 2017 року, і до його повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, НОМЕР_1, виданий Ізюмським РС ГУДМС України в Харківській області 13.10.2015 року, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3, згідно відповіді Державної фіскальної служби у реєстрі фізичних осіб від 22.03.2018 року реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи ОСОБА_4 - неможливо однозначно ідентифікувати, на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в сумі 640,00 грн.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 11 травня 2018 року.

Суддя