Поділ майна подружжя з урахуванням боргової розписки та які можуть бути правові наслідки (Суд у справі № 752/12159/14-ц, суддя Шевченко Т. М.)

Фабула судового акту: Чергова цікава правова позиція судів щодо поділу майна подружжя з урахуванням боргової розписки (справа № 752/12159/14-ц).

Знову таки, суди виносять чергове рішення та при поділі майна подружжя враховують боргову розписку, яка укладена одним із подружжя в період шлюбу. Як наслідок – визнають борг спільним, а з іншого із подружжя стягують 1/2 частину такого боргу.

Справа розглядалась в Голосіївському районному суді м. Києва ще з липня 2014 року.

05.05.2015р. суд першої інстанції постановив рішення, яким поділив спільне майно подружжя в рівних частках, а саме квартиру, а також стягнув з дружини на користь чоловіка 1/2частину боргу за борговою розпискою, що становила 50 тис. дол. США.

Крім того, з дружини на користь чоловіка було стягнуто і 1/2 частину доходу, отриманого від продажу спільного майна подружжя, а саме від продажу автомобіля «Лексус».

Постановляючи рішення, суд першої інстанції обргунтовував його у відповідності до ч. 4 ст. 65 СК України та п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно вимог яких передбачено, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

В подальшому справа переглядалась і в апеляційному порядку, яким було змінено рішення відносно статусу квартири - визнано її особистою приватною власністю дружини. Потім справа переглядалась в касаційному порядку.

В свою чергу, суд касаційної інстанції своєю ухвалою від 07.12.2016р. направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Після повторного перегляду справи в суді апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції від 05.05.2015р. у справі № 752/12159/14-ц в частині поділу боргових зобов'язань та автомобіля марки «Лексус» - залишено без змін.

Результат подальшого перегляду – відмовлено у відкритті касаційного провадження (ухвали ВССУ від 15.05.2017р. та від 26.05.2017р.) та у допуску справи до провадження Верховного суду України (ухвала від 23.08.2017р.).

Аналізуйте судовий акт: Кредитор одного з подружжя при поділі їх майна є особою, яка має право на апеляційне оскарження, оскільки суд вирішив питання про його права і обов'язки (№ 6-1844цс16 від 06.09.2017)

Визначаючи правовий режим майна, набутого в «цивільному шлюбі», слід, зокрема, доводити факт його спільного створення та наявності в сторони відповідних коштів на момент придбання майна та джерела їх походження (справа № 712/14246/15-ц, 19.07.17)

У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку, зазначивши (назвавши) вказані матеріали чи обладнання (справа 296/499/15-ц, 22.03.17)

Майно ФОП, яке використовується для господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів (Справа № 6-1752цс15,13.06.16)

Законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, який в такому випадку має право на компенсацію вартості відчуженого майна (ВСУ, № 6-3058цс16)

Справа № 752/12159/14-ц

Провадження № 2/752/2068/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05.05.2015 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Крекотень О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

у липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2, в якому просив визнати однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю їх подружжя, в порядку поділу майна подружжя визнати за ним право особистої приватної власності на ? частину вказаної квартири, визнати борг в сумі 1 167 000 грн., що в еквіваленті становить 100 000 доларів США, спільним боргом їх подружжя, а також стягнути з ОСОБА_2 на його користь 332 592 грн., що в еквіваленті становить 28 500 доларів США, як ? частину доходу, отриманого від продажу спільного майна подружжя.

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулася у суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просила в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_1 /2 частину вартості майна, а саме автомобіля «Мерседес Бенц», 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_6, вартістю 194 250 грн., та автомобіля «Нісан», 1984 року випуску, номерний знак НОМЕР_7, вартістю 32 375 грн. (а.с. 143-145 т. 1)

12 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернувся у суд із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просить визнати за ним право особистої приватної власності на ? частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на ? частину вказаної квартири, визнати борг в сумі 1567 000 грн., що в еквіваленті становить 100 000 доларів США, спільним боргом їх подружжя, стягнути з ОСОБА_2 на його користь 778 500 грн., що в еквіваленті становить 50 000 доларів США, як ? частину спільного боргу подружжя, а також стягнути з ОСОБА_2 на його користь 446 595 грн., що в еквіваленті становить 28 500 доларів США, як ? частину доходу, отриманого від продажу спільного майна подружжя. (а.с. 181-188 т. 1)

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернулася у суд із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просила виділити ОСОБА_1 майна на суму 357 691 грн., а їй виділити майно на суму 11 179 672,5 грн. (а.с. 229-238 т. 1)

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся у суд із заявою про збільшення позовних вимог, в якій також просив встановити факт його проживання зі ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з квітня 2012 року по 17 жовтня 2012 року. (а.с. 23-29 т. 2)

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулася у суд із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь ? частину одержаних ПП «Арт-трейдінг» доходів за 2012-2014 роки, ? частину одержаних ФОП ОСОБА_1 доходів за 2012-2014 р., ? частину одержаних ПП «Арт-паблішинг» доходів за 2012-2014 р., врахувати вартість автомобіля «Лексус» при поділі майна шляхом зменшення вартості часток, належних ОСОБА_2 з іншого майна на суму половини доходу, отриманого від продажу спільного майна подружжя - автомобіля «Лексус» - 446 595 грн., що в еквіваленті становить 28 500 доларів США, виділити ОСОБА_1 автомобіль «Нісан», 1984 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, вартістю 32 375 грн., а також рухоме майно - меблі, обладнання, техніка, устаткування з квартири АДРЕСА_1, на загальну суму 325 316 грн. (а.с. 37-38 т. 2)

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов, зазначивши, що ОСОБА_1 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 17 жовтня 2012 року. Від даного шлюбу у подружжя народилася донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач зазначає, що близькі стосунки між сторонами у справі розпочалися з квітня 2012 року З вказаного часу він повністю утримував її та фінансував всі її вкладення, придбання та забаганки. Відповідач не працювала та самостійного заробітку не мала. В ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 завагітніла, протягом квітня-жовтня 2012 року відповідач проживала то разом з позивачем в належній йому квартирі, то в орендованій квартирі, а позивач продовжував її утримувати.

В травні 2012 року позивач надав відповідачці готівкою 25 000 доларів США на оплату чергового траншу по інвестуванню в придбання квартири АДРЕСА_1. В липні 2012 року з цією ж метою позивач надав відповідачці готівкою 35 000 доларів США. Отримані кошти ОСОБА_2 вносила на банківські рахунки і вже з банківського рахунку оплачувала придбання вказаної спірної квартири. У жовтні 2012 року з метою сплати останнього траншу за придбання вказаної квартири позивач на прохання відповідачки надав їй 15 000 доларів США, проте, як виявилося пізніше, відповідачка тримані 15 000 доларів США внесла на свій банківський рахунок і використала їх в особистих інтересах.

Також позивач зазначає, що з народження доньки ОСОБА_2 влаштовувала в сім'ї скандали, вимагаючи придбання для неї нового автомобіля та надання їй коштів на завершення ремонту та повного оздоблення і умеблювання вказаної вище спірної квартири. 30 липня 2013 року позивач позичив у ОСОБА_4 100 000 доларів США та 09 серпня 2013 року між ТОВ «АТ Імпорт» та ОСОБА_2 було укладено договір № 485 купівлі-продажу автомобіля «Лексус» номерний знак НОМЕР_3, який був зареєстрований на ім'я відповідача. Придбання вказаного автомобіля, а також супутні витрати по реєстрації та страхуванню автомобіля було оплачено з позичених у ОСОБА_4 коштів.

26 грудня 2013 року ОСОБА_2, залишивши позивачу 9-місячну доньку, забрала вказаний автомобіль, грошові кошти у сумі 37 000 доларів США, які залишилися з позичених у ОСОБА_4, коштовності, хутро, інші цінності, дрібну техніку та виїхала з будинку у квартиру за адресою: АДРЕСА_2, яку вона орендувала з 29 березня 2013 року і в якій проживала.

У квітні 2014 року позивач дізнався, що ОСОБА_2 після припинення між ними подружніх відносин продала автомобіль «Лексус» номерний знак НОМЕР_3 за 57 000 доларів США.

09 грудня 2014 року виключно з особистих коштів позивач погасив перед ОСОБА_4 борг в сумі 100 000 доларів США.

Представники відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні не визнали позовні вимоги та заперечували проти їх задоволення, зазначивши, що квартира АДРЕСА_1 не є об'єктом спільної сумісної власності і не підлягає поділу, оскільки право власності на неї було набуте відповідачем на підставі договору міни від 30.10.012 р., всі платежі за вказаним договором були внесені відповідачем до реєстрації шлюбу. Автомобіль «Лексус» номерний знак НОМЕР_3 позивач подарував відповідачу на день народження за власною ініціативою, а тому відповідач не мала ніяких сумнівів щодо того, чи може вона ним розпоряджатися.

Зустрічні позовні вимоги просили задовольнити у повному обсязі, зазначивши, що через кілька тижнів після реєстрації шлюбу відносини між сторонами у справі погіршилися, у зв'язку з чим позивач, будучи вагітною, проживала у орендованому нею житла за адресою: АДРЕСА_2. Після пологів ОСОБА_1 забрав відповідача з дитиною у приватний будинок за адресою: АДРЕСА_3, де вони жили разом до червня 2014 року. На початку червня 2014 року ОСОБА_2 подала до Солом'янського районного суду м. Києва заяву про розірвання шлюбу, а в серпні 2014 року ОСОБА_1 вивіз меблі та побутову техніку, яке вони разом купували за спільні кошти, з квартири АДРЕСА_1. Також за спільні кошти подружжям було придбано спільне майно, перелік якого наведено у зустрічній позовній заяві.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

17 жовтня 2012 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві за актовим записом № 2795 був зареєстрований шлюб між сторонами у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 10)

29 березня 2013 року у подружжя народилася донька - ОСОБА_3, що підтверджується даними свідоцтва про народження. (а.с. 11)

30 жовтня 2012 року між ОСОБА_2. та ТОВ «Екско Плюс» був укладений договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В., згідно якого відповідач набула у власність квартиру АДРЕСА_1. (а.с. 53) Відповідач попередньо набула у власність заставну шляхом придбання у АТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Республіка» з подальшим вчиненням індосаменту - передавального напису на заставній на користь забудовника ТОВ «Екско плюс», як необхідної передумови для укладення договору міни.

З відповіді № 15/10-05 від 20.10.2014 р., наданої Публічним недивесрифікованим венчурним корпоративним інвестиційним фондом «Республіка», вбачається, що відповідач була покупцем заставної - серія АА, номер 000198 від 05 серпня 2010 року за договором купівлі-продажу заставною № 32.19.88, укладеним 30 листопада 2011 року, за яким вона набула у власність вищезазначену заставну.

Вартість заставною, з урахуванням визначених договором порядку та розміру індексації платежів, склала 1 078 801 грн. 65 коп. та була сплачена ОСОБА_2. в повному обсязі. Починаючи з 01 червня 2012 року, а саме 26 липня 2012 року була сплачена частина вартості заставної у розмірі 251 779 грн. 50 коп., що було останньою виплатою за вищевказаним договором. (а.с. 154)

09 серпня 2013 року між ТОВ «АТ Імпорт» та ОСОБА_2 був укладений договір № 485 купівлі-продажу автомобіля «Лексус», вартістю 434 000 доларів США. (а.с. 21-22) При цьому, було видано свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_8, та номерні знаки НОМЕР_3.

11 січня 2014 року у Центрі № 7 з надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в м. Києві, автомобіль «Лексус» номерний знак НОМЕР_3 був знятий з обліку для реалізації.

16 січня 2014 року у Центрі надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Черкаси, підпорядкованого ДАІ УМВС України в Черкаській області, на підставі довідки-рахунок серії ВІА № 282089, виданою ТОВ «Спецавтогруп», вказаний автомобіль «Лексус» був зареєстрований за іншим власником. (а.с. 65)

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 березня 2015 року шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розірвано. Визначено місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Позивач зазначає, що за час шлюбу сторонами набуто наступне майно:

- квартира АДРЕСА_1,

- автомобіль «Лексус» номерний знак НОМЕР_3.

Відповідач ОСОБА_2 вказує про те, що квартира АДРЕСА_1 не є об'єктом спільної сумісної власності, оскільки право власності на вказану квартиру набуто нею на підставі договору міни від 30.10.2012 р., а всі платежі за вказаним договором були внесені нею до реєстрації шлюбу.

Разом з тим, позивач просить встановити факт його проживання зі ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з квітня 2012 року по 17 жовтня 2012 року.

ОСОБА_1 зазначив у позовній заяві, що з квітня 2012 року між ним та ОСОБА_2 розпочались близькі стосунки, з вказаного часу він повністю утримував відповідачку та фінансував всі її вкладення і придбання, в ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 завагітніла, у зв'язку з чим сторони у справі вирішили офіційно зареєструвати шлюб. Протягом квітня - жовтня 2012 року відповідачка проживала то разом з позивачем в належній йому квартирі, то в орендованій квартирі, а позивач продовжував її утримувати. З дня реєстрації шлюбу і до кінця 2013 року, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, сторони проживали окремо, виключно за наполяганням відповідачки. ОСОБА_2 проживала у орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2. В квітні 2013 року з пологового будинку позивач забрав новонароджену доньку та дружину в належний йому на праві особистої приватної власності будок АДРЕСА_3.

На підтвердження своїх доводів посилався на покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які в судовому засіданні підтвердили обставини, зазначені ОСОБА_1 щодо його спільного проживання зі ОСОБА_2

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи покази даних свідків, суд вважає, що їх покази про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вказаний період часу можуть бути покладені в основу рішення про встановлення факту.

Статтею 70 СК України визначено, що в разі поділу майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена.

Зважаючи на те, що позивачем надані суду докази на підтвердження факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 у зазначений нею період, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту його проживання зі ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з квітня 2012 року по 17 жовтня 2012 року та позовних вимог про визнання об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1; визнання за ним права власності на 1/2 частину вказаної квартири необхідно задовольнити.

Крім того, суд враховує наступне.

Згідно з частина 1, 2 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України визначено, що факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу може бути встановлений в судовому порядку.

За змістом наведених вище норм, правові наслідки встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу, так і встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі ст. 74 СК України пов'язується виключно з набранням законної сили рішенням суду, яким такі юридичні факти встановлені.

За таких обставин, відсутні підстави для відмови в задоволенні вимог про визнання спірної квартири об'єктом права спільної сумісної власності позивача та ОСОБА_2

Також, на думку суду, підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення 446 595 грн., що в еквіваленті становить 28 500 доларів США, як ? частину вартості автомобіля «Лексус» номерний знак НОМЕР_3, зважаючи на те, що даний автомобіль також є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та у січні 2014 року був проданий відповідачем.

Крім того, ОСОБА_1 просить визнати борг в сумі 1 567 000 грн., що в еквіваленті становить 100 000 доларів США, який виник за борговою розпискою від 30 липня 2013 року, виданою ним ОСОБА_4, спільним боргом їх подружжя; а також стягнути з ОСОБА_2 на його користь 778 500 грн., що в еквіваленті становить 50 000 доларів США, як ? частину спільного боргу подружжя, виконаного позивачем одноосібно з особистих грошових коштів.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України визначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

У судовому засіданні встановлено та не оспорювалось учасниками судового розгляду, що вартість спірного автомобіля на дату придбання становила 434 000 гривень, з яких вся сума сплачена за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_1 від ОСОБА_4 на підставі договору позики від 30 липня 2013 року. (а.с. 15)

Свідки ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що 30 липня 2013 року ОСОБА_1 позичив у нього 100 000 доларів США, які зобов'язувався повернути до 14 серпня 2014 року. Також свідок зазначив, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання виконав у повному обсязі.

Позивач зазначає, що після придбання вищевказаного автомобіля з позичених коштів залишилося 37 000 доларів США, які відповідачкою були витрачені на оплату будівельних та оздоблювальних матеріалів і роботу бригади будівельників, які здійснювали ремонтні роботи в спірній квартирі, а також на виготовлення та установку у вказаній квартирі міжкімнатних дверей та меблів.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Таким чином, дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що 09 грудня 2014 року ОСОБА_1 повернув йому борг у повному обсязі.

У вказаний період часу сторони не проживали разом, а тому грошові кошти були повернені з особистих коштів позивача.

З огляду на те, що спір заявлений про поділ майна подружжя, інше майно, яке б виділялось другому з подружжя та яке б давало змогу враховувати боргові зобов'язання відсутнє, тому суд вважає за необхідне врахувати борги колишнього подружжя.

У такому випадку, необхідно визначити, що за позивачем та відповідачем борг за зобов'язаннями, що виникли за цим договором позики у розмірі778 500 грн., що в еквіваленті становить 50 000 доларів США,

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просила в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_1 /2 частину вартості майна, а саме автомобіля «Мерседес Бенц», 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_6, вартістю 194 250 грн., та автомобіля «Нісан», 1984 року випуску, номерний знак НОМЕР_7, вартістю 32 375 грн. (а.с. 143-145 т. 1)

ОСОБА_2 зазначає, що за час шлюбу сторонами набуто вказане майно.

Разом з тим, у судовому засіданні такі посилання позивача не знайшли своє підтвердження.

Разом з тим, згідно відповіді Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 28 листопада 2014 року, автомобіль «Мерседес» номерний знак НОМЕР_6 був зареєстрований за ОСОБА_1 11.12.2001 р. та знятий з обліку для реалізації 29.10.2008 року. (а.с. 162 т. 1) Автомобіль «Нісан» номерний знак НОМЕР_7 зареєстрований за ОСОБА_1 Згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ даний автомобіль був придбаний ОСОБА_1 09.06.1995 року. (а.с. 229 т. 2)

Зазначені автомобілі не були набуті подружжям під час шлюбу, а тому це майно не підлягає поділу.

ОСОБА_2 зазначає, що за час спільного проживання їх подружжям було придбано спільне майно, перелік якого наведено у позовній заяві. (а.с. 229 т. 1)

В судовому засіданні представник відповідача підтвердила придбання лише холодильної шафи КІ38VX20, вартістю 8 708 грн., яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1

Оскільки позивач за зустрічним позовом не надала суду переконливих доказів на підтвердження факту придбання спільного майна, перелік якого наведено у зустрічному позові, суд вважає, що позовна заява, подана в порядку збільшення позовних вимог, (а.с. 229 т. 1) в якій вона просила виділити ОСОБА_1 майна на суму 357 691 грн., а їй виділити майно на суму 11 179 672,5 грн., може бути частково задоволена, а тому необхідно виділити у приватну власність ОСОБА_1 вказану холодильну шафу, стягнувши з нього на користь ОСОБА_2 4 354 грн. компенсації 1/2 частини її вартості.

Також необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на її користь ? частини одержаних ПП «Арт-трейдінг» доходів за 2012-2014 роки, ? частини одержаних ФОП ОСОБА_1 доходів за 2012-2014 р., ? частини одержаних ПП «Арт-паблішинг» доходів за 2012-2014 р., оскільки згідно свідоцтв про державну реєстрацію юридичних осіб, Приватне підприємство «Арт-паблішинг» було зареєстровано 29 вересня 2009 року, (а.с. 65 т. 2), Приватне підприємство «Арт-трейдінг» - 06 жовтня 2004 року (а.с. 66 т. 2), фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 зареєстрований 03 червня 2002 року. Статутний капітал ПП "Арт-паблішинг" був сформований 29 вересня 2010 року, статутний капітал ПП "Арт-трейдінг" сформований 13 березня 2009 року.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19 лютого 2014 р. у справі № 6-5цс14, аналіз положень ст. ст. 63 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України), ст. ст. 66 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) дає підстави для висновку про те, що у разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, учасником якого є один із подружжя, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства чи половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства.

За таких обставин, посилання позивача за зустрічним позовом про право на одержання частини доходів, отриманих юридичними особами протягом 2012-2014 р.р., відповідно до норм ст. 65 СК України не ґрунтується на вимогах закону.

Зазначена правова позиція також міститься у постанові Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс.

З огляду на наведене, зустрічний позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 57 60 61 63 68 69 70 71 СК України, статтями 3 4 10 11 57-60 88 169 174 209 212-215 218 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з квітня 2012 року по 17 жовтня 2012 року.

У порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 65 квадратних метрів, житловою площею 20 квадратних метрів.

У порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 65 квадратних метрів, житловою площею 20 квадратних метрів.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Черкаси, іден. номер НОМЕР_4, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 778 500 грн., що в еквіваленті становить 50 000 доларів США, як ? частину спільного боргу подружжя.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 446 595 грн., що в еквіваленті становить 28 500 доларів США, як ? частину доходу, отриманого від продажу спільного майна подружжя.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Виділити у приватну власність ОСОБА_1 холодильну шафу КІ38VX20.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець с. Гонтівка Чернівецького району Вінницької області, іден. номер НОМЕР_5, який проживає за адресою: АДРЕСА_4) на користь ОСОБА_2 4 354 грн. 1/2 частину вартості холодильної шафи КІ38VX20.

В іншій частині зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1827 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: